Сам собі Мандрівник

Якщо бажаєш, щоб вийшло добре - зроби Сам

Чернігів. Іллінська церква та Антонієві печери

Колись на цьому місці існувало капище Перуна, який уособлював у народній уяві стихію грози. Пізніше тут збудували храм в ім`я пророка Іллі. Спершу церква виконувала функції хрещальні і була мініатюрних розмірів з однією банею. Літописні джерела не згадують часу зведення церкви, а тому серед дослідників не має єдиної точки зору на час її заснування. Зліва від церкви знаходиться вхід до найціннішої пам'ятки Чернігова – Антонієвих печер.

На підставі аналізу архітектури, будівельної техніки та матеріалів більшість дослідників відносять будівництво Іллінської церкви до кінця ХІ століття.

Сучасний вигляд Іллінської церкви – результат перебудов ХVІІ – ХVІІІ століть, оскільки під час монголо-татарської навали 1239 року церква зазнала значних руйнувань. В кінці ХVІ століття стіни були увінчані карнизом. Над апсидою і бабинцем спорудили невеликі бані і церква перетворилася на трибанну. Суттєвих перебудов пам´ятка зазнала і в середені ХVІІ століття: замість розібраного притвору зведено великий гранчастий об´єм, що значно збільшило площу храму. Збудовано багатоярусний верх над центральною банею. Розібрано баню над старим бабинцем і зведено нову над прибудовою. І в результаті цих перебудов пам´ятка набула рис стилю українського бароко.

В інтер´єрі церкви домінує висотний принцип розкриття внутрішнього простору. Головною особливістю архітектури інтер´єру є використання елементів візантійської хрестовокупольної системи з безстовпною композицією храму, що характерна для дерев´янного зодчества. Стародавній декор інтер´єру втрачений. Зберігся лише іконостас 1774 року в стилі рококо, в якому інтерпретовано коринфський ордер.

Реставрована Іллінська церква за проектом архитектора М.М. Говденко в 70-ті роки ХХ століття. На сьогоднішній день Іллінська церква є єдиною уцілілою спорудою такого типу в архітектурі Русі. Вона започаткувала розвиток тридільного типу храму в українській мурованій архітектурі ХІІІ – ХVІІІ століть.

На північний захід від Іллінської церкви в 1908 – 1910 роках спорудили триярусну дзвіницю типу “восьмерик на четверику”. Нижній двоярусний четверик мурований, верхній восьмерик - дерев´яний. Вінчає дзвіницю двоярусна барокова баня.

Антонієви печери.

Очевидно, заснування цього печерного монастиря було тісно пов’язане з суперництвом між двома найбільшими культурними та політичними центрами давньоукраїнської держави – Києвом та Черніговом. Чернігівський князь Святослав, намагаючись протиставити свою столицю Києву, з допомогою Антонія створив на Болдиних горах осередок подібний Києво-Печерському монастирю. 

Згідно з літописом, монастир спочатку мав назву Богородичний (монастир Божої Матері). Печери були засновані 1069 році Антонієм та князем Святославом Ярославичем. Антоній народився неподалік від Чернігова, у місті Любеч, де залишилася його перша печера. Антоній також був засновником Києво-Печерської Лаври.

 

Літописець стверджує, що Антоній прибув до Чернігова, рятуючись від гніву князя київського Ізяслава. Він полюбив Болдині гори, викопав печеру і з того часу на Болдиних горах існує монастир. У Києві вже існував і набув великої популярності Печерський монастир.

 

Підземний монастирський комплекс формувався протягом XI-XIX століть. Печери неодноразово реконструювалися, і зараз являють собою комплекс підземних переходів і приміщень загальною довжиною 350 метрів. Найбільш масштабна після монголо-татарського нашестя відбудова Іллінського монастиря розпочалася в 1649 році. Її ініціатором став чернігівський полковник Степан Подобайло, за його кошти і проводилась відбудова. З перервами вона тривала до кінця XIX століття. Внаслідок цих реконструкцій Антонієві печери набули сучасного вигляду.

Глибина печер коливається від 2 до 12 метрів під землею. Печери складаються з 4 ярусів. Всі підземні споруди знаходяться на двох основних рівнях. Геологічні умови дозволили будівельникам створювати приміщення без додаткових кріплень і забезпечувати їх довговічність. Цим пояснюється наявність значних ділянок давніх галерей та інших об'ємів. На деяких стінах збереглися пізньосередньовічні написи-графіті.

Особливий інтерес в цьому відношенні викликає нижній ярус печер. Ця ділянка розташована на схід від вівтаря церкви Феодосія Тотемського і має довжину близько 100 метрів. Вона збереглася в ґрунтовому варіанті за винятком трьох метрів біля входу, які закріплені цеглою. В різні часи ця частина Антонієвих печер використовувалася як житловий район або як підземний некрополь.

Головним храмом підземного комплексу є церква Феодосія Тотемського. Це найбільша підземна церква на Лівобережній Україні. Тут можуть поміститися близько сотні людей. Висота куполу - 9 метрів. Ще однією особливістю церкви Феодосія Тотемського є те, що це єдиний підземний храм, в якому є хори з дивовижними акустичними властивостями. Акустикою цієї церкви захоплюються навіть професійні співаки. Його стіни і склепіння виконані в стилі українського барокко (напівциркульні ніші, карнизи, півколонки, арки, пілястри). Інтер'єр церкви Феодосія схожий на фасад Троїцького собору, який з кінця XVII століття був головним храмом Троїцько-Іллінського монастиря.

Також відомими є церкви Антонія Печерського (довжина - 11,7 м, ширина - 4 м, висота - 4,5 м) та Миколи Святоші (довжина 12 м, найбільша ширина - 2,32 м, висота - 2,68 м), які мають більш просту архітектуру. Окрім церков, святинями печер вважаються келія Антонія Печерського та гробниця з останками ченців, яких вбили в 1239 р. татаро- монголи. Ще одна цікава пам'ятка Антонієвих печер - Печера духів, одна з перших підземних церков України, яка збереглася до наших днів.

Велика вологість виключала можливість побудувати в печерних церквах дерев'яні іконостаси. Вони були замінені мурованими стінами з металевими іконами на них. Царські врата були також зроблені з металу (збереглися в церквах Антонія та Феодосія).

Якщо порівнювати чернігівські печери з Києво – Печерською лаврою, то місцеві ходи значно коротші, проте більш складні та вузькі. У печерах круглий рік майже постійна температура - близько 10 градусів.

Печери мають дивовижну енергетику. Відомими є чутки про привида, що мешкає у печерах. Деякі стверджують, що це дух самого Антонія. Так чи інакше, містичні явища привертають увагу не тільки істориків та археологів, а й парапсихологів.

вул. Успенського, 33а Чернігів, Чернігівська область. Координати: 51.477447, 31.284202

Ціна квитків для входу в Антонієві печери – 15 грн.

Додати коментар


Захисний код
Оновити