Фортеця Масада
Кожен правитель мріє про безмежну та неперервну владу та робить усе аби її отримати, а також кожен правитель будує схованку на випадок, якщо владу втратить. Фортеця Масада – якраз та схованка, на випадок втрати влади. Побудована на висоті 450 метрів на одній з гір Юдейської пустелі, оточена з усіх боків прямовисними скелями, фортеця свого часу була практично неприступною. Лише з боку Мертвого моря нагору веде вузька, так звана «зміїна стежка». Цією стежкою можна піднятися до фортеці і нині.
Гора, на якій міститься фортеця Масада, − гігантський уламок західного краю Сирійсько-Африканського розлому, що визначає її недосяжність, особливо з боку Мертвого моря. Проте зверху вона рівна і має обриси ромбу розміром 600 на 300 метрів. Скоріш за все у давніші часи люди оцінили неприступність скелі та селилися на горі, потроху зточуючи гостру вершину. Тож до 30-их років до н.е., цар Ірод Великий отримав ідеальний будівельний майданчик для вдоволення своєї владної параної та розгортає на цьому місці бурхливе будівництво. Усі попередні будівлі були знесені і в дикій пустелі була побудована неприступна фортеця, яка, як здавалося Іроду, врятує його від змов ворогів і стане ідеальним притулком.
По всьому периметру гори (1400 метрів) була побудована подвійна фортечна стіна з 37-ма вежами і 4-ма воротами. На північній кручі звели чудовий триярусний царський палац, неподалік від нього збудували офіційну резиденцію для важливих гостей і три менших палаци для членів сім'ї Ірода, а також синагогу, збройові склади, ями для збору і зберігання дощової води та інші допоміжні споруди. Фортеця використовувалася Іродом для зберігання царського золота.
Проте, Іродові фортеця як останній притулок не знадобилася. Він своє відцарював та помер в Єрусалимі. Але фортеця зіграла одну з ключових ролей у творенні юдейського міфу. За легендами через 80 років після смерті свого будівельника сталася подія, яка стала взірцем жертовної боротьби народу проти окупантів та важкого вибору смерті перед рабством.
У 66 році нашої ери почалося юдейське повстання. Масада була захоплена сикаріями – одними з найбільш радикальних членів антиримської опозиції. На придушення заколоту у римлян пішло 4 роки, в 70 році нашої ери в Єрусалим переможно увійшли римські легіони. Уцілілі повстанці втікли в Масаду. У 73 році до Масади підійшов десятий римський легіон під командуванням Флавія Сільви. Навколо фортеці кількома таборами встали вісім тисяч римських воїнів. Контури їх таборів до сих пір можна розгледіти на навколишній місцевості. Найбільший - шостий табір. Тут розташовувався командний пункт Флавія Сільви. Між таборами була вибудувана блокадная стіна, що оточила Масаду з усіх боків і відрізала її захисників від зовнішнього світу.
Захисників фортеці ледве нараховувалось 1000 чоловік, включаючи жінок і дітей. Близько 9000 рабів будували дороги і носили землю для спорудження облогового валу з західного боку гори для доступу до фортеці та майданчиків для метальних машин і тарану. Коли вал досягнув висоти 70 метрів (25 поверховий будинок), римлянам вдалося підтягнути до стін фортеці облогову вежу та пробити в стіні отвір. А коли римляни підпалити додатково вибудувану сикаріями внутрішню оборонну стіну, що складалася з дерев'яних балок, доля Масади була вирішена.
Аби не потрапити римлянам у рабство, сикарії вирішили покінчити життя самогубством. Було кинуто жереб, обрані десять виконавців останньої волі, які закололи всіх захисників фортеці, жінок і дітей, а потім один з них, обраний за допомогою жереба, вбив інших і наклав на себе руки.
Однак ніколи не були знайдені людські останки і/або могили на території фортеці (варто нагадати, що мова йде приблизно про тисячу чоловік, що досить багато для такої порівняно невеликої площі), тому легенда досі не знайшла достатньо вагомого підтвердження.
Подальша доля Масади незавидна. Ще кілька десятиліть в ній розташовувався римський гарнізон, але в 111 році нашої ери фортеця була занедбана. Кількома століттями потому на території фортеці періодично селилися візантійські відлюдники, і навіть якийсь час існував християнський монастир. Але з приходом в VII столітті арабських племен фортеця остаточно була забута.
Руїни фортеці були вперше виявлені в 1862 році, а ґрунтовні розкопки були здійснені в 1963-65 роках. У фортеці нині збереглися палац царя Ірода, синагога, фрагменти мозаїк, вирубані в скелях водні резервуари, холодні і гарячі лазні та багато іншого. Велика частина Масади була відновлена з руїн. Чорна лінія на стінах відокремлює найстародавніші стіни від відновлених.
Масада входить до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З 1971 року тут діє фунікулер, який з'єднує підніжжя скелі з її вершиною. Нижня станція нижче рівня моря на 257 метрів, а верхня вище на 33 м, що робить фунікулер Масади найнижчою канатною дорогою у світі.
Через високий вміст парів брому з першими променями сонця повітря над фортецею забарвлюється в найхимерніші відтінки, а ранковий світанок перетворюється в дивовижну гру фарб, які приголомшують уяву. Завжди безхмарне небо, блідо-бірюзове море з білим пасмом солі, гори Йорданії на східному березі, пустеля навколо з її особливою тишею і неприродно чистим повітрям роблять світанки на Масаді особливими. Для милування світанками на Масаді є спеціальний майданчик, на який можна піднятися Зміїною стежкою. Доступ на майданчик відкривається за годину до світанку.
На західному схилі гори демонструється світло-звукове шоу, яке відтворює трагічну історію фортеці Масада 1900-річної давнини, останнього дня життя її стійких захисників і їх героїчної смерті з використанням спеціальних світло-звукових і піротехнічних ефектів. Глядачі розташовуються в амфітеатрі на західному схилі гори. Сюди можна дістатися тільки автомобілем з боку Араду (20 км від міста). Від Мертвого моря дороги немає.
Розклад шоу:
·березень – серпень: вт і чт, 21.00;
·вересень – жовтень: вт і чт: 20.00;
·глядачі повинні прибути принаймні за 30 хвилин до початку шоу.
Розклад роботи фортеці:
·квітень – вересень: 8.00 – 17.00;
·жовтень – березень: 8.00 – 16.00;
·у п'ятницю та в святкові дні час закриття на одну годину раніше.
У касі заповідника присутні детальні путівники російською.
Координати автостоянки біля фунікулеру та «гадючої стежки»: 31.310867, 35.362585.
Координати стоянки біля західного схилу гори: 31.317696, 35.347575.