Сам собі Мандрівник

Назва села, де розташована садиба, походить від прізвища придворного співака Федора Івановича Качанівського, що володів цими землями ще в 40-і роки XVIII століття. Садиба була заснована як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії та генерал-губернатора Малоросії графа Рум'янцева-Задунайського в 70-ті роки XVIII століття. Проект в стилі романтизму розробив архітектор Карл Бланк, а втілив його в життя український зодчий Максим Мосципанов, звівши розкішний палац та спланувавши при ньому парк.

Перший палац був одноповерховою будівлею з двосвітними центральними залами та мав в оздобленні безліч східних елементів, як того бажав замовник — герой російсько-турецьких воєн.

У 1808 році Румянцев продає маєток поміщику Почепці. Новий власник розпочинає нові масштабні будівельні роботи. Територія садиби значно була розширена, палац перебудували у стилі російського класицизму та заклали пейзажний парк. Після смерті Почепки в 1824 році маєток успадкував син його дружини від першого шлюбу Григорій Степанович Тарновський, родині котрого садиба належала наступних 70 років.

За часів Тарновських садиба неодноразово перебудовувалася, але зберегла цілісність планувального рішення ансамблю і цільову єдність споруд. У палаці був добудований 2 поверх з невисоким куполом, згодом додали барабан, що надавав будівлі більш центричного характеру. 1-й поверх цегляний, а 2-й — дерев'яний, обкладений цеглою і потинькований. У  східній частині будівлі у флігелях і центральній частині палацу — портики, у західній частині — галереї. Фронтон портика завершується скульптурами німф.

У 1828 році закінчується будівництво Георгієвської церкви — на честь Георгія Хозевіта. В цей час садиба сформувалася у найкращих традиціях класичної схеми. Вона складалася з палацу з флігелями і вежою, двох служб — північної і південної, що оточували парадний двір та церкви-усипальниці, яка завершувала головну вісь композиції садибного комплексу.

Свого розквіту Качанівка досягає в період господарювання Василя Тарновського молодшого (1837-1899). Відомий ліберально-громадський діяч, фанатичний колекціонер українських старожитностей,  меценат і патріот України Василь Васильович перетворив садибу в справжню архітектурно-художню перлину, яка і сьогодні вражає відвідувачів своєю чарівністю. Дві пристрасті жили в ньому — садибний пейзажний парк і колекціонування.

Качанівський парк, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні та Європі, увібрав в себе все найкраще, чим багате світове паркове мистецтво і українська природа. Тут збереглись паркові мости, овіяні легендами гірки Кохання і Вірності, «Романтичні» руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття. В парковому масиві нараховується понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лістостепу - ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З екзотичних порід привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа.

Парк поділяється на дві частини — регулярну та пейзажну (ландшафтну). Регулярна, прикрашена клумбами, розташована на підвищеному плато. Ця частина парку невелика і збагачена флігелями та спорудами різного призначення. Ландшафтна частина значно більша, складається із гаїв і дібров, що чергуються з галявинами і дзеркалами озер (загальна площа — 125,63 га), розташованими на нижньому плато. Тут збереглись паркові мости, Гірки Кохання і Вірності, «романтичні руїни» на березі Великого ставу, які є пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття. Численні живописні алеї і доріжки перетнають парк у всіх напрямках. Загальна довжина великої паркової дороги — 60 км.

Колекціонуванням В. В. Тарновський захопився ще в студентські роки. Основу його унікального зібрання складали козацькі реліквії і безцінна шевченкіана. Серед раритетів колекції були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, козацькі клейноди, гетьманські універсали, портрети багатьох відомих діячів козацької держави. Не менш цінним був і шевченківський розділ, який нараховував 758 одиниць. Це був справжній музей українознавства, заповіданий колекціонером-меценатом Чернігівському губернському земству для створення музейних експозицій. Качанівська колекція оцінювалась сучасниками в кілька сотень тисяч карбованців сріблом. Насправді ж, вона була й залишається, хоч і в розрізненому вигляді, безцінною. 

Інтерес до колекції привів у Качанівку 1880 року Іллю Рєпіна для продовження роботи над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Протягом майже всього літа художник з натхненням замальовував козацькі реліквії, писав портрети господарів садиби, пейзажі, захоплено працював над картиною «Вечорниці».

Багато митців Російської імперії ХІХ століття знаходили своє творче натхнення, перебуваючи в Качанівці: Шевченко, Костомаров, Максимович, Гоголь, Глінка, Марко Вовчок, Яворницький, Рєпін, Ге, Щепкін та багато інших. Впродовж 1836—1838 років в садибі проводив літні вакації талановитий художник, учень Академії мистецтв Василь Штернберг, який тут написав найкращі свої твори, за що був удостоєний високих академічних нагород. Взагалі, Альбом почесних гостей Качанівки налічує 608 автографів.

Значні витрати на благодійництво й колекціонування, широкий спосіб життя, прийнятий в Качанівці, поставили Тарновського на межу розорення. 1897 року він змушений був продати садибу мільйонеру-цукрозаводнику, теж відомому колекціонеру-меценату, Павлу Харитоненку (1852-1914). Новий господар розгорнув у маєтку великі будівельні роботи. Був капітально відремонтований і частково перебудований палац, який набув сучасного вигляду: з'являються нові садибні будівлі, більшість із яких збереглась до наших днів. За рахунок придбання сусідніх лісових ділянок розширився парк. Садиба була електрифікована і телефонізована.

Останніми господарями садиби протягом 1914—1918 років була старша донька «цукрового короля» Олена та її чоловік Михайло Олів. За їхніх часів садиба, як і раніше, процвітала. Тут містилися картинна галерея, велика бібліотека, шанувалися найкращі традиції минулого, гостювали цікаві люди (зокрема, в червні 1915 року садибу відвідали художники М.Добужинський і К.Петров-Водкін. У 1918 році господарі полишили садибу.

З 1918 до 1923 року садиба переживала період розграбування й руйнації. У доповідній записці Чернігівської губнаросвіти від 27 грудня 1922 року описується варварське нищення місцевими жителями культурних і художніх цінностей у Качанівському маєтку, хижацьке вирубування дерев у парку, зокрема з північного боку палацу і за Майорським ставком. 19 листопада 1923 року на засіданні президії Чернігівського губвиконкому розглядалося питання про збереження культурних цінностей. Зокрема було запропоновано Конотопському окрвиконкому підготувати матеріали для пристосування палацу під лікарню чи санаторій. Однак Качанівка залишилася без господаря до 1925 року, коли було вирішено перевести сюди з Ніжина дитяче містечко ім. Воровського.

Усього в дитмістечку жило близько 500 сиріт віком до 16 років і 47 службовців. Приміщення садиби не підготували для нових численних мешканців. Ремонт і переобладнання будівель тривали увесь час, поки перебувало тут дитмістечко. У міру того як життя дитмістечка налагоджувалося, донедавна квітуча садиба дедалі більш занепадала. Складений через неповні три роки акт про пожежний стан (від 1 січня 1928 р.) засвідчує страшне розорення.

23 лютого 1928 року постановою президії Ніжинського окрвиконкому Качанівку оголошено заповідником місцевого значення. Проте охорона пам'яток садибного ансамблю не поліпшилася. Дитмістечку належали тільки будівлі й центральна частина садиби, а парк і частина озер - лісництву. Такий поділ одного ансамблю між двома господарями, звичайно, негативно відбивався на збереженні і парку і пам'яток архітектури. Тому 25 травня 1928 року Ніжинський окрвиконком подав до Народного комісаріату земельних справ клопотання про передачу йому всього заповідника. Відтак він "доручив охорону всього заповідника окрнаросвіті". 

Наразі точно не відомо, коли дитмістечко було переміщено з Качанівки в інший маєток П.Рум'янцева-Задунайського. За різними джерелами це відбулося між 1930 і 1932 роками. Наступним господарем Качанівки на короткий час стали військові. У 1932 році в садибі розташовувалася військова частина, яка перебувала там до середини 1933 року. 20 вересня того ж року газета "Вісті ВУЦВК" повідомила про початок організації в Качанівці неврологічного курорту на 300 ліжок. "Під курорт, - писалося в цьому виданні, - передано прекрасний парк на 500 га з системою шлюзових озер на 180 га, сад - 20 га, палац з 72 кімнат, електростанцію, водогін тощо". У 1934 році розпочалися ремонтні роботи. Курорт відкрито 30 липня 1935 року.

 У наступні десятиріччя будівлі Качанівки використовували під різні лікувальні заклади (останнім був туберкульозний санаторій), що супроводилося дальшим переобладнанням і перебудовою приміщень і, звичайно, не сприяло збереженню їх як пам'яток архітектури, аж поки в 1981 році не було ухвалено рішення створити тут Державний історико-культурний заповідник. Указом Президента України від 27 лютого 2001 року заповіднику надано статус Національного.

У заповіднику проводять наукову, пошукову, дослідницьку, культурно-просвітницьку й експозиційну роботу. Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві, створено й активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету залучення коштів і спонсорів для відродження палацово-паркового ансамблю та перетворення його на міжнародний культурний центр.

село Качанівка, Чернігівська область. Координати: 50.838176, 32.660739.

Режим роботи.

·         в будні дні з 8.00 до 17.00;

·         в святкові та вихідні дні з 10.00 до 18.00;

·         в понеділок екскурсійне обслуговування не здійснюється.

Вартість квитків.

·         дорослі: 15 – 20 грн в залежності від маршруту екскурсії;

·         учні, студенти: 7 – 10 грн в залежності від маршруту екскурсії;

·         індивідуальні екскурсії: 210 – 240 грн в залежності від маршруту;

·         відвідування без екскурсії: вхід на територію заповідника – 6 грн, вхід в палац – 5 грн (учні, студенти), 10 грн (дорослі), вхід на виставку – від 3-х до 5 грн;

·         фотозйомка – 10 грн;

·         відеозйомка – 15 грн.