Сам собі Мандрівник

Якщо ви здійснюєте подорож Чернігівською областю, серед безлічі цікавих місць не проминіть цю визначну пам’ятку паркового мистецтва, адже стільки душі, скільки вкладено в цей дендропарк його творцем, мабуть, не вкладено в жодне інше творіння.

Отже, державний дендрологічний парк «Тростянець» - визначна пам'ятка садово-паркової архітектури середини ХІХ століття, створена завдяки зусиллям і коштом Івана Михайловича Скоропадського.

Іван Михайлович Скоропадський народився 12 січня 1805 року. У 1825 році розпочав свою службу юнкером у Сіверському кінноєгерському полку, потім, у 1827 році був переведений до Нарвського гусарського полку. Але військова служба його геть не приваблювала, тому в 1828 році він вийшов у відставку. Цивільну службу розпочав в управлінні предводителя дворянства Конотопського повіту та дослужився до предводителя дворянства Полтавської губернії.

Від батька Іван Михайлович успадкував більш як 3000 гектарів землі в Чернігівській та Полтавській губерніях, а від матері - близько 2000 гектарів в Чернігівській. На своїх землях займався вирощуванням тютюну, винокурінням, виробництвом цукру, а також вівчарством, свинарством та скотарством.

Хутір Тростянець був викуплений у козака Хорунжия батьками Івана Михайловича у 1820 році, сам же Скоропадський докупив землі навколо нього і збільшив їх з 700 до 2600 гектарів.

Після одруження у 1829 році з Єлизаветою Петрівною Тарновською - родичкою господарів Качанівки, родина поселилася у батьківському маєтку Скоропадського у Григорівці. З того часу Івана Михайловича не полишала думка про створення парку. Але в Григорівці для такого проекту бракувало місця і тому він вирішив створити нову садибу у Тростянці. Хутір Тростянець був обраний із-за своєї віддаленості від інших поселень, гарного ландшафту з ярами, маленьким струмком Тростянець зі ставком та свого надзвичайно родючого глибокого чорнозему.

Отже, новий палац спорудили у 1833 році. Це був дерев'яний будинок оригінального стилю, з приєднаними до нього двома великими готичними баштами. До будинку прилягала велика двоповерхова прибудова, на зразок шотландських замків, також з баштою. Перед будинком знаходився великий газон та ще кілька кам'яних флігелів у різних стилях. У флігелях подовгу жили артисти, художники та інша богема. Тривалий час тут жили відомий художник Микола Миколайович Ге та уродженець Ічні академік Петербурзької Академії художеств В.М.Резаков, який залишив по собі в маєтку колекцю картин краєвидів України. 

Створення парку почалося зі створення каскаду ставків, для цього була добудована гребля, внаслідок чого утворився Великий ставок завдовжки 1300 метрів і завширшки біля греблі майже 100 метрів, який в подальшому поглибили. Ще три греблі з шлюзами спорудили упоперек ярів поблизу Тростянця і таким чином створилися ставки Куциха, Леб'яжий та Безіменний.

Перші насадження висадили у 1834 році. Це були перевезені з Григорівки ялини та канадські тополі. На колишніх ланах, схилах ярів та біля ставків були посаджені ялини, окремими групами - берези, липи, клени, дуби, які пересадили з лісу. Більшість цих дерев загинула, збереглося лише декілька.

Незадовільний результат від висаджування лісових дерев наштовхнув Скоропадського на думку про необхідність створення власного розсадника. Тож незабаром такий розсадник був створений.

Тож посадку дерев з власного розсадника розпочали у 1836 році. Сосни і тополі розташовували групами, між якими лишали галявини для сінокосу. На цих галявинах висаджували окремі групи рідкісних цінних дерев. На ділянках, віддалених від палацу, розміщували берези, дуби, липи, різні види хвойних. У кінці 1830-х років від кордонів володінь Скоропадського до господарської садиби були влаштовані алеї з канадської тополі.

Площа парку поступово збільшувалася, за рік додавали десь по 10 гектарів. Залучалися відповідні спеціалісти, зокрема майстри з Петербургу брати Євстигнєєви та вчений-садівник, уродженець Ельзасу Карл Данилович Шлінглоф. Велику увагу поиділяли розсаднику. Висівали у ньому дуб, ясен, берест, робінію звичайну, липу, всі види хвойних - переважно сосни та модрини. Тут же вирощували саджанці рідкісних видів дерев, які виписували з вітчизняних та закордонних розсадників.

Під час поїздки до Парижу у 1857 році Іван Михайлович ознайомився з багатьма парками і його надзвичайно зацікавив новий метод штучного формування рельєфу. З 1858 року його почали впроваджувати в Тростянці. Так у парку з’явилися гори. Першу гору Кудлату було насипано у 1866-1870 роках, Дідову - у 1871-1873, Сторожову - у 1874-1876, Ротонду - у 1877-1879 роках. Ці гори влетіли власнику в копієчку близько 100000 царських карбованців. Загальний перепад висот парку в результаті горотворення становить 34,5 метри. Гори насипали землею без використання каміння. Може, через це Скоропадський ніяк не міг задовольнитися результатом. У 1880-х роках через старість Скоропадський зменшив обсяги земельних робіт та знову приділив увагу розведенню рідкісних видів дерев. Взагалі за цей період ландшафт парку був практично сформований: захисні насадження займали площу 180 гектарів, формування рельєфу безпосередньо на території парку закінчено, прокладено доріжки, встановлено кам'яні та дерев'яні лави та альтанки, скульптури, побудовані греблі та мости.

І.М.Скоропадський дуже любив парк. До останнього року свого життя він майже щодня об'їжджав його, був особисто присутнім при пересаджуванні великих дерев на галявини. На пагорбі, насипаному Скоропадським поблизу галявини з листяних та хвойних дерев, поставили мармуровий пам'ятник, замовлений Іваном Михайловичем за кілька років до смерті. Пам'ятник зображує ангела, який правою рукою вказує на небо. На постаменті з одного боку висічено "Иванъ Скоропадскій", а з іншого слова: "Любезный прохожій! Садъ, въ котором ты гуляешь, посаженъ мною; он служилъ мнҍ утьшеніемъ въ моей жизни. Если ты замьтишь безпорядокъ, ведущій къ уничтоженію его, то скажи объэтомъ хозяину: ты сдҍлаешь доброе дҍло".

З кінця ХІХ століття в історії дендропарку починається період повного занепаду, спричиненого смертю Івана Скоропадського в 1887 році і відомими суспільно-політичними подіями початку і середини ХХ століття. Після смерті господаря, маєток успадкував онук - Павло Скоропадський, особа в історії України досить помітна, тож парком йому займатися часу не було зовсім. Потім радянська влада, коли парком відав держплемрадгосп "Тростянець". У 1940 році парк оголосили державним дендрологічним заповідником, а в 1951 його передали Центральному ботанічному саду АН УРСР. Нині це самостійна установа НАН України.

Досьогодні з маєтку та оздоблення парку Скоропадського не збереглося практично нічого. У парку є 4 половецькі баби (одна на Дідовій горі і 3 на берегах Великого ставу) та колона суму ("Розбита надія"). Подібні колони тоді ставили у багатьох парках. З одного боку, це могла бути данина моді, а з іншого - іі встановлювали як пам'ять про передчасно померлих родичів (син Івана Михайловича помер раніше за нього). Збереглися місток через Великий став, місточок через яр на Кудлатій гірці та деякі інші містки. 

Після передачі дендропарку до Академії наук, він стає науково-даслідницькою установою, де вивчаються питання інтродукції та акліматизації рослин, реконструкції та відновлення паркових ландшафтів. Тут на площі 11 гектарів створюється арборетум, де збирається майже тисяча деревних видів, різновидів і форм. Активно розвивається виробничий розсадник, де вирощуються сотні тисяч саджанців різноманітних видів як для потреб власне дендропарку, так і для продажу. З часом дендропарк став головним виробником декоративних та екзотичних саджанців для північних регіонів України, а також Росії і Білорусі.

У Тростянці вперше в Лівобережній Україні були випробувані ялиці грецька та Фразера, головчастий тис кістянковий, ялини Алькокка та червона, сосни осиста, скручена, кедрова корейська та Жеффрея, туя гігантська, туйовик поникаючий, болотний кипарис звичайний, клени завитий, голий, пенсільванський та колосистий, аморфа сивувата, береза чорна, каракас китайський, гледичія люта, дуб черепитчастий, липа маньчжурська, в'яз американський, чекалкін горіх горобинолистий та інші. Багато рослин завезених видів досягли природних розмірів.

Цікавою особливістю насаджень парку є створення так званих "гніздових" груп, коли декілька рослин одного виду, висаджених близько одне від одного на галявині, утворюють неначе спільну крону. Інший засіб застосовано до деяких хвойних - туй західної та гігантської, кипарисовиків горіхоплідного та Лавсона, ялиці білої. Поодинокі дерева висаджуються на галявині, в них укорінюються нижні гілки (часто і пагони цих гілок), і вони разом з материнським деревом утворюють спільний конус. Виглядає дуже гарно.

Нині власне у парку (без арборетуму, розсадника та господарської зони) під насадженнями зайнято 114 гектарів, галявинами - 42 гектари, ставками - 10 гектарів та парковими дорогами - 9 гектарів. Територія дендропарку розбита на 62 квартали. Масиви й групи, які знаходяться у кожному кварталі, найчастіше складаються з дерев різних видів та віку. Нині у «Тростянці» росте понад 783 видів і форм дерев та кущів, у тому числі близько 75 шпилькових (серед них рідкісні — смерека Фразера, смерека каліфорнійська, ялина канадська, туя велетенська та інші) і велика колекція листяних (зокрема дубів — понад 15 видів, кленів — понад 20, лип — 9). У колекції дендропарку значне місце займають садово-декоративні форми деревних і чагарникових рослин (13% від усього колекційного фонду).

Тростянець, Чернігівська область. Координати: 50.783158, 32.818901