Сам собі Мандрівник

Якщо бажаєш, щоб вийшло добре - зроби Сам

Величка. Соляна копальня

Kopalnia Soli Wieliczka

Це єдиний у світі гірничопромисловий об'єкт, що працює без перерви від середньовіччя до наших днів. Приміщення цієї копальні (штольні, спуски, експлуатаційні камери, озера, шахти, шурфи) загальною довжиною близько 300 кілометрів, розташовані на 9 рівнях, та досягають глибини 327 метрів, демонструють всі етапи розвитку гірської техніки в кожній історичній епосі. У 1978 році копальня була занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Найдавнішим документом, що стосується історії копальні, є привілей даний Казимиром I в 1044 році, що називає Величку «magnum sal alias Wieliczka». У стародавні часи на польських землях сіль використовувалася як платіжний засіб нарівні з металевими грошима. Влада Польщі того часу швидко збагнула цінність білих кристалів і встановила монополію на видобуток та, навіть, на продаж солі. Адже сіль - це харчовий інгредієнт, без якого людина не може обійтися, крім того, багато солі використовувалося для обробки шкіри і виробництва пороху.

З часом сіль стала не просто харчовим продуктом і підприємством, що приносить прибуток, вона стала інструментом існування влади. Вже в XIV столітті соляні копальні у Величці дають більше 30% від усіх доходів у державну скарбницю.

Казимир Великий в 1368 році упорядкував принципи діяльності соляних копалень Велички, надавши їм статус статуту, відомого як Статут Казимирський. Цей документ встановлює права та обов'язки конкретних чиновників і різних груп робітників, основи «бухгалтерії», тобто розрахунків підприємства з державною скарбницею, встановлює ціну видобутку і продажу солі.

У XVI столітті соляні копальні у Величці стали одним з найбільших виробництв у Європі того часу. Крім персоналу безпосередньо пов'язаного з виробництвом і працівників управління тут працювали також теслі, бондарі, ковалі, візники і конюхи. Копальні мали власну кухню, власного лікаря і навіть специфічну систему «соціального захисту» і «пенсійного забезпечення».

Королівське управління соляними копальнями припинилося разом з першим розділом Польщі в 1772 році. Прихід австрійців, до яких перейшла ця частина Польщі, ознаменувався для копалень не тільки організаційно-адміністративними змінами, але і започаткуванням нових методів видобутку, які впровадили австрійські фахівці гірничої справи.

У ХІХ столітті місто активно розвивається, при копальнях починає працювати електростанція, Величка з'єднується з Краковом залізницею, механізуються підземні роботи в шахтах, ручні інструменти замінюються на пневматичні, споруджується соляний млин, встановлюється парова підйомна машина. Обладнуються також ремонтні та столярні майстерні, що працюють для копалень. У 1912 році була встановлена нова механізована солеварня, яка до сьогоднішнього дня, з невеликим модифікаціями, виробляє виварену сіль.

Соляні копальні у Величці завжди викликали жвавий інтерес. Уже в XV столітті їх показували привілейованим особам, гостям королівського двору, як підприємство з видобутку солі, а пізніше як великий підземний лабіринт коридорів і камер, що викликає справжнє захоплення своєю чарівністю і таємничістю.

В кінці XV століття почалися перші туристичні походи в копальні. Туристами були нечисленні групи великосвітської еліти, котрі здійснювали ці екскурсії тільки з дозволу короля з чистої цікавости та задля розваги. Адже це був небачений до того часу об'єкт, краса якого була прихована глибоко під землею. А розташування Велички поблизу Кракова значно підігрівало інтерес до копалень.

Перехід копалень під управління австрійців став черговим кроком у розвитку туризму. Вони оцінили видові й пізнавальні переваги Велички, рекламуючи їх як один з прекрасних туристичних об'єктів монархії. Відвідувачів супроводжували гірники з факелами, котрими запалювали штучне освітлення, що підкреслювало найбільш цікаві фрагменти виробок. Серед розваг було проходження «мостом над прірвою», катання по соляному озеру, показ «пекельної їзди» гірників, що спускалися по шахті, слухання луни пістолетного пострілу. У камерах і на спусках знаходилися висічені з солі обеліски, пам'ятники, таблички, декоративні портали, присвячені членам імператорської родини і видатним особам Австрії. В камері «Лентов» був влаштований зал для балів і можна було потанцювати під звуки гірницького оркестру, або подивитися виступи «Краківського весілля».

У другій половині XIX століття з'явилася ще одна розвага - 2,5-кілометрова поїздка на декоративних вагончиках кінної дороги. Популяризаторська діяльність австрійців принесла успіх, і старі копальні стали настільки відомі у Європі, що англійський підручник географії кінця XIX століття після докладного опису Велички поміщав маленьку приписку, що недалеко від Велички знаходиться Краків - древнє місто коронації польських королів.

На початку XX століття з'явилася додаткова визначна пам'ятка копалень у Величці - каплиця Благословенної Кінги, стіни якої прикрашали барельєфи на біблійні сюжети, виконані руками гірничих різьбярів. Освітлювала каплицю люстра, зроблена з кристалічної солі. Розміри каплиці були настільки ж вражаючими, як і краса її інтер'єрів. Висота – 10 м, довжина - 54 м, а ширина - 15 м.

Нині копальні у Величці відвідує щорічно близько 800 000 туристів.

Крім соледобувної та туристичної діяльності, з 1958 року в копальнях здійснюють лікувальну практику. Специфічний мікроклімат підземних виробок сприяє лікуванню, головним чином, бронхіальної астми, запалення бронхів і алергічний нежить. Підземний санаторій, заснований професором Сколимовським, діє до сьогоднішнього дня.

Сьогодні для туристів пропонуються кілька варіантів відвідування копалень Велички:

·         Туристична траса. Висічені в солі прекрасні камери, незвичайні підземні озера, величні конструкції - справа рук теслів, і унікальні соляні скульптури. Близько 3 кілометрів звивистих коридорів, 800 сходинок, які треба подолати, і сходження на глибину 135 метрів під землю.

·         Шахтарська траса. У повному робочому обмундируванні, озброєний шахтарським спорядженням, турист перестає себе відчувати туристом, коли спуститься в пітьму копальні найстарішою з існуючих у Величці шахтою - Регіс. Гід, якого називають прохідником, надасть туристу через деякий час шахтарський фах і поставить завдання, щоб потім строго перевірити його виконання. Відвідувач стане тим самим «слепром» - учнем шахтаря, який при світлі шахтарської лампи почне обережно робити перші кроки в пізнанні цієї вибагливої професії.

·         Таємниця копальні у Величці - це захоплююча експедиція в дикі райони копальні. Це одна з найважчих трас з погляду фізичного навантаження, але кожний, хто візьме в ній участь, напевно не пошкодує. Екскурсію треба бронювати на сайті копальні, зазначеному нижче, заздалегідь, як мінімум за 2 тижні до дати відвідування.

Екскурсія завжди відбувається в супроводі екскурсовода.  Візьміть з собою теплий одяг. Температура під землею коливається від 14 до 16°C. Також бажано мати спортивне взуття, а для шахтарської траси та траси Таємниця копальні, краще мати взуття, котре не мокне.

Вхід на туристичну трасу: Jana Mikołaja Daniłowicza 10, паркувальний майданчик - Jana Mikołaja Daniłowicza 5, Wieliczka. Координати: 49.982419, 20.056719.

Вхід на шахтарську трасу та трасу таємниці Велички: plac Kościuszki 9, Wieliczka. Координати: 49.983695, 20.061834 

Розклад роботи:

·         1 квітня – 31 жовтня: туристична траса: 7.30 – 19.30, шахтарська траса та Таємниці копальні: 9.30 – 18.00;

·         2 листопада – 21 березня: туристична траса: 8.00 – 17.00, шахтарська траса та Таємниці копальні: 10.00 – 14.30.

Вартість квитків (кожна траса окремо):

·         дорослі: 55 злотих (€11,00) – польською мовою, 84 злотих (€17,00) – іноземною мовою;

·         учні, студенти: 39 злотих (€8,00) – польською мовою, 64 злотих (€13,00) – іноземною мовою;

·         сімейний (до 2-х дорослих та 2-х дітей): 149 злотих (€30,00) – польською мовою, 232 злотих (€46,00) – іноземною мовою.

Серед іноземних мов екскурсій присутня українська.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити