Сам собі Мандрівник

Миколаївська обсерваторія - одна з найстаріших обсерваторій Східної Європи, до того ж пам'ятник архітектури загальнонаціонального значення. У 2007-му році вона була включена в список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від України в рамках програми, націленої на пошук і збереження об'єктів, пов'язаних c астрономією і мають історичну та культурну цінність.

Сьогодні Миколаївська астрономічна обсерваторія є історичним і науковим надбанням України, не має аналогів у нашій країні. У світі в порівняння з нею можна поставити тільки Королівську Обсерваторію у Великобританії і Морську Обсерваторію в США.  

 У 1816 році на посаду Головного командира Чорноморського флоту і портів призначається надзвичайно високоосвічена особистість - адмірал Олексій Самуїлович Грейг, який прекрасно розумів, що освоєння морів і розвиток флоту неможливе без астрономічного забезпечення. Саме він є автором ідеї заснування в Миколаєві спеціальної астрономічної обсерваторії, оснащеної найкращими на той час інструментами. Отримавши підтримку міністра Морського відомства і дозвіл імператора Олександра І, А.С. Грейг доручив головному архітектору Чорноморського адміралтейства розпочати проектування обсерваторії. Місцем для будівництва обсерваторії була обрана вершина Спаського кургану - найвищий пагорб молодого міста (52м). Будівництво обсерваторії було розпочато в травні 1821 року.

Досить низький на ті часи промисловий потенціал Російської імперії стали причиною затримки завершення будівництва обсерваторії, запланованого спочатку на 1824 рік. Ще в 1825 році продовжувалися опорядні роботи. Офіційна дата завершення будівництва - 28 червня 1829 року.

Головна будівля є класичним зразком інфраструктури наукової установи того часу, коли науково-дослідний персонал був представлений в одній особі директором і головним астрономом, а саме Головна будівля виконувала функції виробничого приміщення, павільйону для спостережень і житла для сім'ї директора.

 З північної сторони розташований головний вхід в обсерваторію. Він прикрашений шестиколонним портиком Тосканського ордену і веде в Аудиторію, що має форму квадрата зі стороною 10 м. Стеля Аудиторії підтримується 16 колонами, які розміщені по колу діаметром 8 м. Над аудиторією знаходиться висока кругла ротонда, в даху і стінах якої були зроблені отвори для спостереження небесних світил за допомогою переносних астрономічних інструментів.

 У східній частині будівлі перебувало приміщення, в стелі і стінах якого спочатку було зроблено дві щілини вздовж меридіана і розміщені два меридіанних інструмента. У південній частині будівлі розміщувалася бібліотека, кабінет астронома і чавунні сходи для виходу на дах будівлі, а західна частина будівлі призначалася для проживання сім’ї астронома. В підвальній частині будівлі спочатку розташовувалися фундаменти інструментів, на яких також містилися точні астрономічний годинник і горизонтальний маятник для проведення сейсмічних робіт.

 Головна будівля обсерваторії опалювалося калорифером, встановленим також в підвалі, тепле повітря подавалося до усіх приміщень обсерваторії спеціальними каналами, прокладеними в стінах, товщиною до півтора метра.

Першим директором астрономічної обсерваторії  став талановитий студент 4 курсу Дерптського університету Карл Кнорре, який з вдячністю прийняв пропозицію переїхати на південь і зайняти запропоновану йому посаду в неповні двадцять років. У 1825-1827 роках К. Кнорре відвідав кращі закордонні обсерваторії в Німеччині, Франції, Англії, зустрівся з відомими астрономами (В. Струве, Ф. Бесселя, Д. Араго тощо) і замовив обладнання для обсерваторії.

 В обов'язки директора входило викладання морської астрономії кадетам штурманського училища, керівництво гідрографічними роботами на морях, забезпечення флоту точним часом і підзорними трубами. У початковий період роботи в обсерваторії К. Кнорре виконав гідрографічні роботи на Азовському, Чорному і Мармуровому морях, зробив опис і визначив географічні координати багатьох опорних пунктів карт перерахованих морів (довготи і широти). Поряд з різноманітною повсякденною діяльністю К. Кнорре займався науковими астрономічними дослідженнями. Його ім'я увійшло в історію астрономії як автора 5-го аркуша зоряної карти Берлінської Академії наук, за допомогою якого з часом були відкриті малі планети Астрея і Флора.

Великі заслуги першого директора в оснащенні обсерваторії інструментами і створенні наукової бібліотеки. Цікаво відзначити, що в середині ХІХ століття на придбання книг витрачалося більше половини річного бюджету обсерваторії. Перший бібліотечний каталог, складений К. Кнорре в 1871 році, налічує 2600 найменувань книг і брошур і містить близько 8 тисяч одиниць фонду. За описом майна 1871 року можна скласти уявлення про обладнання обсерваторії. Зокрема, тільки астрономічних інструментів налічувалося 17 штук, серед них трифутове меридіанне коло Рейхенбаха-Ертеля і пасажний інструмент фірми Утцшнейдера і Фраунгофера такого ж розміру, п'ятифутовий і два чотирифутових телескопи, а також три телескопа для спостереження комет і т. п.

З 1876 по 1892 рік, новий директор обсерваторії Іван Єгорович Кортацці визначав на меридіанному колі точні координати майже 6000 екваторіальних зірок до дев'ятої величини. Ця робота увійшла в історію астрономії під назвою «Миколаївська екваторіальна зона». У 1876 році був введений в дію великий 9-дюймовий рефрактор фірми Репсольда, на якому І. Кортацці визначив період обертання Юпітера навколо осі і вивчав характер руху різних плям, у тому числі й знаменитої «червоної плями».

13 червня 1912 рiку цар Микола II пiдписав законопроект про заснування астрономiчних вiддiлень Пулкiвської обсерваторiї в Сімеїзi i в Миколаєвi. I починаючи з 1 липня 1912 Миколаївська морська астрономiчна обсерваторiя перетворилась в Миколаївський вiддiл Головної Астрономiчної обсерваторiї в Пулковi. Одночасно для Миколаївського вiддiлення були затвердженi 4 посади: один старший астроном, один ад`юнкт-астроном, один астроном обчислювач i один механiк.

Офiцiйне вiдкриття Миколаївського вiддiлу Головної астрономiчної обсерваторiї в Пулковi вiдбулося 23 вересня 1913 року. В цей момент всi ремонтнi роботи на обсерваторiї були вже закiнченi, а пасажний iнструмент i вертикальний круг стояли в своїх павiльонах, виблискуючи чистотою.

 Першi визначення положень небесних свiтил абсолютними методами, якi були виконанi в Миколаївському вiддiлi ГАО, були зробленi для забезпечення фундаментальними зiрками Мiжнародної програми з фотографування неба. В цiй кооперативнiй роботi вже тодi брали участь меридiаннi iнструменти 7 обсерваторiй в пiвнiчнiй i 1 обсерваторiї в пiвденнiй пiвкулi (Мис Доброї Надiї). В програму спостережень для Миколаївських iнструментiв були включенi всi 1426 зiрок, якi спостерiгались на пулкiвських iнструментах i додатково ще 478 зiрок в зонi мiж 10° i 30°.

 В 1914 роцi в Миколаєвi розпочалися роботи i з астрофотографiї на щойно змонтованому фотометрі Цельнера i розпочалися спостереження змiн яскравостi зiрок в зоряних скупченнях.

 За час горомадянської війни 1917-1920 років територiя Обсерваторiї шiсть разiв потрапляла в зону бойових дiй. Велика кiлькiсть гарматних снарядiв розiрвалась на територiї, але в астрономiчнi павiльони вони не влучили i головнi iнструменти обсерваторiї вцiлiли. 

З другого лютого 1935 року Миколаївська астрономiчна обсерваторiя була включена в мережу наукових установ Академiї наук СРСР i стала Миколаївським вiддiлом Головної астрономiчної обсерваторiї Академiї Наук СРСР в Пулковi.

 В травнi 1935 року Миколаївський вiддiл ГАО АН СРСР взяв участь в кооперативнiй роботi 5 обсерваторiй з визначення координат 1382 так званих "геодезичних зiрок". Цей каталог широко використовувався геодезистами Радянського Союзу, а також Службами часу на багатьох обсерваторiях. Також у обсерваторії налагодили високоточний регулярний прийом ритмiчних радiосигналiв точного часу англiйських, нiмецьких та радянських радiостанцiй. А це вкупi з високоточним визначенням мiсцевого зоряного часу,переводило Миколаївську службу часу в розряд першокласних, в результатi чого її було включено в Об`єднану мережу служби часу Радянського Союзу.

 В 1956 роцi на меридiанному крузi Репсольда розпочались спостереження у рамках мiжнародної програми AGK3R i KC3. Робота у цiй програмi продовжувалась протягом шести рокiв, було одержано бiльше 100 тис. спостережень, якi i лягли в основу вiдповiдних мiжнародних каталогiв положень зiрок пiвнiчного i пiвденного неба.

 Робота над створенням абсолютних каталогiв положень зiрок була закiнчена в 1967 роцi.

 4-го жовтня 1957 року Радянський Союз запустив перший в свiтi Штучний супутник Землi (ШСЗ), i вже через кiлька днiв пiсля цiєї епохальної подiї науковцi МАО почали його спостереження. Тут створюється станцiя вiзуальних спостережень ШСЗ, а згодом i фотографiчна. МАО бере участь у сеансах синхронних спостережень ШСЗ, якi надають прекрасний матерiал для уточнення орбiти супутника та її еволюцiї, а також дають можливiсть одержати високоточний геодезичний зв`язок тих станцiй, якi брали участь у синхронних спостереженнях.

В 1969 роцi по iнiцiативi Я.Ю.Гордона розпочались спостереження зодiакальних зiрок. Ця iнiцiатива була пiдтримана Мiжнародним астрономiчним союзом i з 1970 року програма Я.Ю.Гордона стала мiжнародною. Особливо актуальною така робота стала після 1991 року, коли Миколаївський відділ Пулківської обсерваторії набув статуса самостійної астрономічної обсерваторії при Міністерстві України з питань науки і технологій.

У Науково-дослідному інституті "Миколаївська астрономічна обсерваторія» поряд з основною науковою діяльністю ведеться і науково-просвітницька робота. З метою популяризації астрономії кілька поколінь співробітників зберігали старі астрономічні інструменти, колекцію астрономічних годинників, старовинні книги, фотографії, картини, карти. Все це зібрання і становить фонд музею НДІ МАО. В даний час в музеї знаходиться понад 150 експонатів. Експозиція розміщується в Круглому залі Головної будівлі і двох астрономічних павільйонах.

 У Круглому залі представлено колекцію астрономічних годинників, яка містить ряд унікальних високоточних механічних годинників, виготовлених у ХVIII-XX століттях відомими англійськими, голландськими, німецькими та вітчизняними майстрами. Механічні астрономічні годинники майже півтора століття використовувалися в процесі спостережень в обсерваторії. Велика увага при виготовленні годинників у XVIII-XIXст. приділялася художній стороні: корпуси годинників інкрустовані металом, прикрашені точеними металевими деталями, також різняться рівнем виконання маятники  годинників. Доповненням до колекції годинників служать хронометри, астрономічний будильник, циферблат Фаворже.

Також в Круглому залі демонструється пасажний інструмент «Бамберг 6353» початку ХХ століття, який використовували в роботі служби часу, і переносний вертикальний круг фірми Репсольда (D = 40mm, F = 500mm), виготовлений в 1868 році, який був придбаний для визначення довготи і широти пунктів на узбережжі Чорного моря. У залі розміщена колекція астрономо-геодезичних і навігаційних приладів, які стосуються морського періоду обсерваторії: секстант Negretti & Zambra, сонячний годинник московської фірми ЗЕТЕР, поліметрія Ламбрехт, морський компас і компас фірми Брауера (Санкт-Петербург), еталон метра Форте (близько 1830р.).

 Прикрашає музей портретна галерея видатних особистостей та директорів обсерваторії, подарована миколаївською художницею І.О. Мяло до 185-річної річниці обсерваторії. Колекція містить 12 портретів, серед них портрети засновника м. Миколаєва Г.А. Потьомкіна, засновника Миколаївської обсерваторії адмірала А. С. Грейга, перших трьох директорів Пулковської обсерваторії і т.п. До речі, автор портретів - онука найстарішого механіка обсерваторії І. І. Пономаренко.

 У вітринах музею виставлені деякі видатні друковані праці перших директорів МАО і миколаївських астрономів минулого, а також друковані видання обсерваторії останніх років. Фотостенди музею відображають важливі моменти наукової та практичної діяльності обсерваторії від заснування до кінця ХХ століття: спостереження на інструментах і будівництво павільйонів, наукові праці служби часу та астрономів МАО в експедиціях на о.Шпіцберген і на Північному Кавказі. Окремий стенд присвячений аксіальному меридіанному колу, що отримав в 1999 році статус Національного надбання України.

 У центрі залу встановлена гранітна плита, що символізує Центр обсерваторії. На плиті зображено чотирипромінна «роза вітрів», орієнтована за меридіаном (довгий промінь) і за першим вертикалом (короткий промінь). Зображення двох перпендикулярних променів являє собою стилізований меридіанний інструмент - меридіанне коло і пасажний інструмент, які були першими телескопами Миколаївської обсерваторії. На плиті позначені історичні координати Миколаївської обсерваторії, визначені її першим директором К. Кнорре.

 У двох павільйонах розміщені меридіанне коло Репсольда і вертикальне коло Репсольда, які були відремонтовані і передані до музею НДІ МАО.

 Меридіанне коло Репсольда (D = 150mm, F = 2150mm) було замовлене у фірмі Репсольда (Гамбург) у 1834 році відомим астрономом В.Я. Струве для Пулковської обсерваторії. Більше ста років, починаючи з 1840 року, на ньому виконувалися регулярні спостереження. Інструмент сильно постраждав під час Другої Світової війни. У 1955 році він був перевезений до Миколаєва і після відновлення та реставрації на ньому відновилися спостереження. На інструменті кілька разів здійснювалася модернізація реєструвальних пристроїв. За більш ніж 40 років в МАО на ньому було отримано 9 різних каталогів положень зірок.

 Вертикальне коло Репсольда (D = 108mm, F = 140mm) було замовлене в 1897 році у фірмі Репсольда в Гамбурзі директором Пулковської обсерваторії О.А. Баклундом. У 1899 році на ньому почалися регулярні спостереження в Одеському відділенні Пулковської обсерваторії. Інструмент був перевезений до Миколаєва до моменту відкриття Миколаївського відділення Пулковської обсерваторії в 1913 році. Спостереження на вертикальному колі проводилися до 1985 року. На ньому було отримано 5 абсолютних каталогів змін положень зірок.

54030, вул. Обсерваторна, 1, Миколаїв, Україна. Координати: 46.972921, 31.971937. 

Розклад роботи:

Пн.-Пт.: 08.30 - 17.00 (перерва на обід 13.00-13.30)

Сб.-Нд.: вихідні

Лекції в НДІ “Миколаївська Астрономічна Обсерваторія”

Лекції проводяться для школярів, починаючи з 7ого класу, студентів та дорослого населення. Лекції проводяться у понеділок та середу з 14.00 до 17.00.

Для участі обов’язковий попереднії запис за тел. 512 47-7014.

В програму лекції входить знайомство з історією та сучасним станом Миколаївської астрономічної обсерваторії, інформація про астрономічні новини, знайомство з астрономічним музеєм, демонстрація деяких павільйонів та астрономічних інструментів (без демонстрації зоряного неба).

Вартість однієї години лекції:

для групи до 10 чоловік — 100 грн.

для групи від 10 до 30 чоловік — 10 грн за кожного відвідувача.

Миколаїв, Україна, цікаві місця, пам’ятки, що подивитися, де побувати, що відвідати в Миколаївській області, поїздки, подорожі, тури Україною, самостійні поїздки.