Сам собі Мандрівник

Якщо бажаєш, щоб вийшло добре - зроби Сам

Миколаїв. Обласний художній музей

 

Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна є одним із найстаріших художніх музеїв України. Відкриття Миколаївського художнього музею відбулось 6 червня 1914 року – в день 10-річчя трагічної смерті на броненосці “Петропавловськ” віце-адмірала С.Й. Макарова і художника-баталіста В.В. Верещагіна.

Основу музейної експозиції склали 148 різних творів В.В. Верещагіна (картин, етюдів та малюнків), які були отримані від Російського музею імператора Олександра ІІІ. Серед них найвизначнішими були 20 картин, три з яких демонструвались у грудні 1914 року в Санкт-Петербурзі на посмертній виставці творів В.В. Верещагіна.

Василь Васильович Верещагін (1842 – 1904) був не тільки великим художником, автором всесвітньо відомих полотен «Апофеоз війни», «Смертельно поранений», «Двері Тамерлана», «Тадж-Махал в Агрі», дослідником-етнографом, невтомним мандрівником, літератором – перш за все він був великим громадянином нашої планети. Непримиренний супротивник несправедливих загарбницьких війн, він не дарма був серед перших номінантів на почесну Нобелівську премію миру. Верещагін, як ніхто з його сучасників, палко протестував проти безглуздої смерті людей на війні. Саме ця тема у його творчості зробила його великим художником.

Велику роль у створенні Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна відіграв Микола Антонович Гедройц. Високоосвічена і духовно щедра людина, князь М.А. Гедройц багато зробив для збереження образотворчого мистецтва, відшукування активних форм популяризації та підтримки українських митців, донесення до широкого загалу благородної суті скарбів світового мистецтва

Мешкаючи у Миколаєві, М.А. Гедройц ініціював створення Товариства витончених (красних) мистецтв, яке у 1913 році нараховувало більше 100 членів і об’єднувало миколаївських художників та любителів мистецтва. Про високий авторитет Товариства свідчив і факт патронування над ним Великого князя Кирила Володимировича.

Найголовнішою справою для миколаївського Товариства витончених (красних) мистецтв імені В.В. Верещагіна стало заснування художнього музею – пам’ятника визначному художнику-баталісту Василю Васильовичу Верещагіну.

Саме за ініціативою М.А. Гедройца організаційний комітет звернувся до Президента Академії мистецтв з листом, де зазначалося: “Ім'я В.В. Верещагіна як колишнього вихованця морського училища, який окрім того, так трагічно загинув у морській стихії, оточене винятково зворушливою шаною серед моряків. І ми, миколаївці, прагнемо увічнити пам'ять уславленого художника-філософа…, який так блискуче прославляв своїм генієм нашу Вітчизну”.

Велику допомогу у справі створення музею та присвоєнні йому імені В.В. Верещагіна надав комітету художник І.Ю. Рєпін. Він схвалив і підтримав ініціативу М.А. Гедройца. В іншому листі вже до військового Морського міністерства І.Ю. Рєпін підкреслював: “Форма виявлення нашого шанування світлої пам’яті покійного В.В. Верещагіна – заснування художнього музею його імені у морському місті, у Миколаєві, цілком доцільна й у найкращій мірі увічнює образ художника-патріота як повчальний приклад майбутнім поколінням”.

Після того, як Імператорська Академія мистецтв і Російський музей (С.-Петербург) висловили згоду на передачу до Миколаєва творів В.В. Верещагіна та інших полотен знаменитих художників, до міської Думи з подякою та новим проханням звернулися члени Ради Товариства витончених мистецтв, де зазначили про необхідність виділення окремого обладнаного приміщення.

Після такого звернення Дума разом із міським Головою М.П. Леонтовичем, вирішили для функціонування майбутнього художнього музею ім. В.В. Верещагіна надати приміщення Миколаївського Відділення Імператорського Технічного товариства.

Відгукнулися меценати, які погоджувалися передати до музею частини своїх колекцій. Вдова художника Л.В. Верещагіна дала згоду на передачу особистих речей художника, Імператорський Ломоносівський фарфоровий завод готувався відправити до Миколаєва порцелянові вироби. Все це не давало можливості в нормальних умовах демонструвати у передбаченому приміщенні таку кількість музейних експонатів. Крім того, надалі планувалось в художньому музеї влаштовувати виставки-продажі художніх полотен та інших виробів мистецтв і майстерні художніх ремесел.

Таким чином, знову піднімається питання про нове приміщення. До справи залучають І.Ю. Рєпіна, авторитет та слава якого спрацювали. Письмові звернення великого митця до царя, морського міністра І.К. Григоровича та інших урядовців зрушили справу з місця.

22 вересня 1912 року Головний інспектор морської будівельної частини, виконуючи урядове рішення, передав в оренду на 12 років приміщення одної з найкращих споруд міста – гауптвахти для художнього музею. То було чи не найкраще приміщення як за розмірами, так і за місцем розташування – на Соборній площі.

Будинок був зведений у вигляді двоповерхового палацу на замовлення Г.О. Потьомкіна за проектом петербурзького архітектора І.Є. Старова у класичному стилі. В цьому приміщенні музей планувалося розмістити на верхньому поверсі, а художні майстерні, школу мистецтв та інші допоміжні приміщення повинні були розташовуватися на першому поверсі, тут же планувалось відкрити лавку, де б продавались декоративно-прикладні вироби, брошури про В.В. Верещагіна тощо.

В той же час Петербурзька Академія мистецтв надсилає до Миколаєва 29 робіт відомих російських майстрів пензля та різця. До колекції музею увійшли твори І.К. Айвазовського “Пушкін на березі моря”, М.І. Авілова “Іван Грозний на прогулянці”, В.Є. Маковського “Букініст”, К.Я. Крижицького “Штиль”, роботи Д.К. Крайнєва, В.Д. Полєнова, Ф.О. Рубо. Пізніше надійшло ще 9 робіт.

Крім живопису, були передані й скульптури М.М. Антокольського “Іван Грозний”, В.О. Беклемішева “Свята Варвара”.

Крім Академії мистецтв Товариство ім. А.І. Куїнджі направило до музею три пейзажі майстра (”Гірський пейзаж”, “Марина”, “Зимовий ландшафт”).

Виконав обіцянку й Імператорський Ломоносівський фарфоровий завод, який разом із гранувальною фабрикою передали унікальні колекції прикладного мистецтва.

Приватні колекціонери та міські жителі дарували полотна визначних російських та зарубіжних митців. Ініціатор створення музею М.А. Гедройц подарував 11 малюнків В.В. Верещагіна.

Серед найпочесніших гостей на відкритті музею був син В.В. Верещагіна. Завдяки подарованим сім’єю особистим речам художника вдалося відтворити обстановку робочого кабінету митця.

Як і планувалось, при музеї стали успішно працювати школа та курси малювання, де в перші місяці діяльності навчалося 120 чоловік. Крім того, для дорослого населення були організовані заняття з килимового виробництва, які проводила досвідчена майстриня, спеціально запрошена із Курської губернії.

У 1986 році музей відсвяткував новосілля в новому просторому приміщенні.

Експозиція

ІКОНОПИС XVII-XІX СТОЛІТЬ

У першій залі експонуються твори іконопису XVII-XІX століть і роботи українських портретистів XVIII століття.

Представлені іконописні твори виконані майстрами, починаючи з XVII століття, коли в мистецтві виявляються тенденції реалізму і вільне трактування релігійних сюжетів.

МИСТЕЦТВО XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТЬ

Експозиція другої зали знайомить з розвитком українського і російського мистецтва XVIII - першої половини XIX століть.

XVIII століття - час великих змін в Російській імперії - що зачіпають політику, економіку і культуру. Образотворче мистецтво набуває нового, світського характеру, звертаючи свою увагу на людину. У портреті художники прагнуть передати не тільки зовнішність, але і особливості характеру, підкреслюють соціальне положення. У розвитку портрету виділяються дві лінії: парадний портрет і камерний. Обидва представлені в експозиції.

МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ

Третя зала познайомить з творами художників 1860-х років і передвижників.

Експозицію відкриває робота всесвітньо відомого художника - мариніста І.К.Айвазовського "Пушкін на березі Чорного моря" (1887). Серед сучасної багатотисячної колекції музею саме ця картина, передана Академією мистецтв в 1914 році, поклала початок для формування колекції музею.

ХУДОЖНЬО – МЕМОРІАЛЬНА ЗАЛА В.В.ВЕРЕЩАГІНА

Центральною в музеї є зала В.В.Верещагіна, яка має художньо-меморіальний характер. У ній експонуються твори видатного російського художника-баталіста, а також його особисті речі.

В.В. Верещагін відобразив в своїх роботах багато суперечностей сучасної йому дійсності. Будучи учасником декількох воєн, він показав їх у всьому різноманітті, при цьому підкреслював безмірні страждання, які приносить людям війна, з великою любов'ю описував стійкість і мужність простого солдата.

АКАДЕМІЧНЕ МИСТЕЦТВО ХІХ СТОЛІТТЯ

Четверта зала пропонує глядачам познайомитися з творами художників-академістів.

Академія мистецтв, відкрита в Петербурзі в 1757 році, впродовж довгого часу була центром художнього життя Російської імперії та сприяла поширенню принципів класицизму.

У XIX столітті академічний живопис, пройшовши певну еволюцію і випробувавши вплив романтизму, перетворився на салонне мистецтво. Але при цьому роботи академістів відрізняються високою професійною майстерністю.

Основним жанром академічного мистецтва був історичний, в якому знайшли відображення теми з історії Стародавньої Греції і Риму, міфологічні сюжети, біблійні мотиви. У зв'язку з підйомом патріотичних ідей, в російській культурі першої третини XIX ст., в академічному мистецтві виникає інтерес до національної історії, який зберігається впродовж всього XIX століття.

МИСТЕЦТВО КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ

В кінці XIX - на початку XX століття в образотворчому мистецтві України і Росії переважали дві течії: реалізм і модернізм. Багато художників продовжують відстоювати свої демократичні позиції в рамках Товариства пересувних художніх виставок.

Під впливом цього об'єднання в 1890 році в Одесі було сформоване Товариство південноросійських художників (ТПРХ). Твори деяких майстрів, які входили в Товариство, представлені в залі.

ЗАХІДНО–ЄВРОПЕЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО

Окремою експозицією представлено мистецтво західноєвропейських художників XVII - початку XX століть.

Художники Західної Європи внесли в свої твори багато життєвої правдивості і виразності, оволоділи законами повітряної перспективи, розширили і поглибили прийоми побудови композиції, привнесли багато нового в образотворче мистецтво, як з розвитку живописної техніки, так і подальшій розробці різних жанрів в мистецтві.

Огляд починається з творів декількох провідних художніх шкіл Італії: флорентійської, генуезької і венеціанської.

вул. Велика Морська, 47, Миколаїв. Координати: 46.973507, 31.986179.

Росклад роботи:

Вт, Ср, Чт, Сб - 8. 00 - 16. 30;

Нд. - 9. 00 - 15. 15.

Пн, Пт. – вихідний.

 

 

Миколаїв, Україна, цікаві місця, пам’ятки, що подивитися, де побувати, що відвідати в Миколаївській області, поїздки, подорожі, тури Україною.

Додати коментар


Захисний код
Оновити