Сам собі Мандрівник

Цей замок є однією з найдавніших споруд міста Дубна, його кілька разів штурмували, але жодного разу штурмом не взяли. А найдовше замок використовували як архів. Князі Острозькі, Заславські, Любомирські, Конєцпольські та менші пани з околиць Дубна тримали тут свої документи та цінні папери. Цікаві папери були, якщо для їхньої охорони були потрібні 270 озброєних захисників.

Саме таку кількість охорони замку зобов’язався утримувати Станіслав Любомирський, коли отримав замок у 1753 році.

Датою побудови замку вважається 1492 рік. Протягом наступних століть замок неодноразово перебудовувався та укріплювався. Замок складається з двох бастіонів зі сторожовими вежами, глибокого рову, який наповнювався водою та корпусу при в'їздній брамі, спорудженого у ХVІ - ХVІІ століттях, з порталом у стилі епохи Відродження, котрий прикрашає герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся донині.

Палацовий комплекс замку складається з двох палаців, котрі розташовані один навпроти одного через двір. Це палац князів Любомирських - у північній частині замкового двору, та палац князів Острозьких – у південній.

Коли у ХVІІІ столітті до Дубна перенесли зі Львова контракти — величезний міжнародний ярмарок, котрий тривав чотири тижні, населення міста збільшувалося уп’ятеро, адже на контракти приїжджали до 30000 чоловік. У палацах замку обладнали спеціальні номери для найзаможніших торговців. Там же були організовані щось на кшталт сучасних казино — ігрові зали, де купці нерідко програвали всю свою виручку, а іноді й майно. Пізніше контракти перемістили до Києва, що й дало назву Контрактовій площі, а купці програвали так само уже в інших палацах.

У великій бальній залі палацу Любомирських, декорованій круглою колонадою, що підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, під час ярмарку не припинялися бали. А у бенкетній залі, яка, як і бальна, була декорована високим фризом із зображенням сюжету свята Вакха відомим італійським майстром Доменіко Мерліні, не припинялися банкети. Танцюючі вакханки і сатири, що підтримують гірлянди з виноградних лоз збереглися у цій залі до нинішнього часу.

З кінця ХІХ століття замок належить державі, а точніше військовим відомствам - частинам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.

Нині замок належить до державного історико-культурного заповідника Дубно. В його палацах розміщено кілька тематичних виставок. В палаці Острозьких – «Історія тортур і покарань», в палаці Любомирських – виставки зброї, полювання, монет та нагород, краєзнавчі виставки. У надбрамному корпусі – виставки на церковну тематику, а в казематах – експозиція боєприпасів, провіанту та охоронців замку.

Одна із легенд дубненського замку розповідає про те, як племінниця князя Острозького, красуня Беата, сама відбила напад татар на замок. Беата якраз готувалася до весілля та підбирала помаду для губ, коли до замку підійшло татарське військо. Командир замкового гарнізону чи був п'яний чи просто злякався, але організувати оборону не міг. Беату зацікавило якесь вовтузіння за замковою стіною, котре вона почула через відчинене вікно, і вона вийшла на бастіон, зняла черевики на підборах, зарядила гармату (насипала піввідра пороху, вставила пиж, гарно його утрамбувала, встромила 10-ти кілограмове ядро, знов утрамбувала), націлила гармату, вистрелила. І так три рази. Одним із пострілів влучила в шатро татарського воєначальника та вбила його. Військо нападників відступило. А Беата спокійно вдягнула назад черевики на підборах, мереживною хустинкою витерла спітніле чоло, потім помахала нею вслід татарам, котрі відступали та продовжила підготовку до весілля. Відтоді одну із замкових башт, з боку річки Ікви, називають Беаткою. От такі дівчата українські!

вул. Замкова, 7-а. Координати: 50.419713, 25.746534

Розклад роботи:

·         щоденно з 8.00 до 18.00 в літній період (квітень – жовтень);

·         щоденно з 8.00 до 17.00 в зимовий період (листопад – березень);

·         вихідні дні : 1 січня, 7 січня та 1 – ий день Паски.