Сам собі Мандрівник

Однаково шляхетні дві сім'ї в Вероні пишній, де проходить дія, збували в ворожнечі дні свої. Аж враз кривава скоїлась подія. Коханців двоє щирих, запальних ворожі ті утроби породили; Нещастя сталося у сім'ях тих,– вони одвічні звади припинили……. І до і після Шекспіра безліч авторів обігрували аналогічний сюжет кохання, деякі навіть зі щасливим закінченням, але якраз шекспірівське трактування виявилося найпопулярнішим та принесло Вероні всесвітню славу, породивши новий культ!

Походження Верони губиться у доісторичних часах. Напевне, поселення у вигині річки Адідже, завдяки зручності оборони, існували давним давно, але, власне, назва Верона, напевне, походить від етрусків. Цієї думки дотримується римський історик Пліній Старший (І століття нашої ери). В такому випадку, топонім Верона може означати по-етруськи «місто венетів, що стоїть на річці».

У римські часи через місто проходили кілька доріг, це, перш за все Гальська дорога, яка з'єднувала Турин і Аквілею (нині невелике село в провінції Удіне), далі дорога Клавдія Августа, що прямувала з Модени на північ, до варварських народів, а також Постумієва дорога, що з'єднувала Лігурію з Іллірією. Крім того, з Верони прямував шлях у сусідню Остілью. На місці броду через річку Адідже були побудовані два мости, один з яких, міст Постумія, поєднував функції водопроводу і шлюзу, відводячи воду до театру, де влаштовувалися потішні морські баталії.

Верона мала важливе стратегічне положення форпосту імперії на півночі Італії, тому її стіни часто ставали свідками міжусобиць. Саме під Вероною Костянтин Великий, засновник Константинополя та Візантійської імперії отримав свою владу, перемігши іншого претендента на трон – Максенція. Треба зауважити, всі ці війни мало вплинули на добробут міста, навпроти, імператори, розуміючи стратегічне значення Верони, вкладали значні кошти в її зміцнення. Стратегічне положення міста розуміли і в командуванні НАТО. До кінця ХХ століття місто було базою американського контингенту в Італії.

Під стінами Верони папа Лев І відкупався від військ «переможеного» Аттіли, якого за римськими байками «переміг» Аецій у битві народів на Каталунських полях. Напевне, добре відкупився, бо Аттіла не повів своє військо на Рим. Верона була столицею остготів на чолі з Теодоріхом Великим. Верона була останнім містом та оплотом королівства Лангобардів, яке у 774 році завоювали франки. Далі протягом століть місто жило типовим середньовічним життям – переходило з рук в руки різних володарів, аж поки не стало адміністративним центром провінції Верона регіону Венето сучасної Італійської республіки.

На початку ХІІІ століття у містах Північної і Центральної Італії розгортається боротьба між партіями гвельфів і гібелінів. Гвельфи відстоювали права римського папи перед німецьким імператором, гібеліни, навпаки, підтримували імператора в його боротьбі проти пап. У Вероні на стороні гібелінів виступало сімейство Монтеккі. Безумовно, хочеться припустити, що серед затятих гвельфів були Капулетті – проте, це не так. Сліди сімейства Капулетті в історії не знайдені. Мабуть, це прізвище Шекспір ​​просто вигадав. Як, втім, вигадав він і Ромео, і Джульєтту. Незважаючи на те, що ці персонажі є вигаданими, сучасні жителі Верони готові продемонструвати туристам будинок Ромео, балкон і гробницю Джульєтти. Що поробиш, справжня любов сильніша історичних фактів!

Однак, якщо відволіктися від романтики Шекспіра і подивитися на Верону з іншого боку, то виявиться, що це місто не дарма внесли до Списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відома як «маленький Рим», Верона вважається одним з найкрасивіших міст Італії. Її «золотий вік» припав на ХІІІ-XIV століття, що залишили після себе значну культурну та художню спадщину.

Чудова аристократична Верона може змагатися зі столицею Італії за кількістю і збереженням пам'яток. Неможливо перелічити всі шедеври цього міста – ворота Леоні і Борсарі, витончена Арка дей Гаві, старовинний міст П'єтра, і прославлену Арену (Римський Амфітеатр, третій за величиною в світі) – найбільший оперний театр під відкритим небом, де геніальні твори Верді, Пуччіні, Бізе у виконанні відомих співаків, в обрамленні величних декорацій, на тлі тисячолітніх сходів і склепінь, набувають нового життя і щорічно привертають любителів і цінителів опери. У місті безліч прекрасних церков – Катедральний собор, базиліка Сан-Дзено, Базиліка святої Анастасії ... Кожна з них заслуговує на увагу. Прогулянки по вузьких вуличках цього чудового міста назавжди запам'ятаються вам. Безліч архітектурних пам'яток – готичні, барочні, античні будівлі – місто не зможе залишити байдужим нікого.

Отже, вирушаємо!

Екскурсію Вероною краще здійснити пішки, аби не тратити купу часу на пошуки вільного місця біля кожної пам’ятки. Автомобіль рекомендуємо лишити біля замку святого Петра з двох причин: 1 – прекрасний вид на Верону на початку екскурсії та 2 – прекрасний вид на Верону в кінці екскурсії, коли стемніє. Сам замок зараз реконструюють, тож для відвідувачів він закритий. Адреса Piazzale Castel S. Pietro, Verona, координати: 45.447972, 11.002741.

Спускаючись сходами від оглядового майданчику у бік річки Адідже, потрапляємо до Античного римського театру, який був побудований в кінці І століття н.е. між мостами Понте П'єтра і Понте Постуміо. До наших днів добре збереглися напівциркулярна кавея зі сходами, схени із задником з цегли і оркестр з місцями для знатних відвідувачів. Перед сценою знаходиться авансцена, за якою свого часу розташовувалася завіса. Кавея шириною до 105 метрів «спирається» на пагорб і тільки з боків підтримується круговими стінами. Колись над нею були влаштовані три тераси шириною близько 120 метрів, а сьогодні на їх місці височить замок Кастель Сан П'єтро.

Через свою близькість до річки Адідже театр неодноразово страждав від повеней, що призвело до того, що вже в середньовіччі його майданчик був засипаний землею і забудований різними будівлями. Тільки в 1830 році античний римський театр був повернутий до життя – старі будинки, зведені на місці його сцени, були знесені, сам амфітеатр розкопаний, а широкі сходи і численні арки відреставровані.

Далі йдемо до мосту Понте П’єтра, що в перекладі з італійської означає «кам'яний міст». Споруджений в кінці І століття до н.е. через брід, міст спочатку називався Пон Мармореус. Пізніше, в результаті численних реконструкцій через повені і землетруси, він отримав своє нинішнє ім'я. Колись тут проходила знаменита Постумієва дорога, яка веде з Генуї до перевалу Бреннера в Альпах. У давньоримські часи поруч знаходився схожий міст – Понте Постуміо, який разом з Понте П'єтра обрамляли античний Римський Театр. Загальна довжина мосту становить 95 метрів, ширина – близько 4 метрів. На правому березі він упирається в сторожову вежу. В кінці Другої Світової війни п’ятипролітний Понте П'єтра, як і інші мости Верони, був підірваний німецькими військами, і тільки в 1959 році його відновили, піднявши з дна річки оригінальні фрагменти. Звичайно, вдалося знайти не всі складові, тому для реконструкції були використані різні матеріали – крім білого мармуру використовувалася червона цегла, що додало мосту особливої мальовничості. Колись Понте П'єтра був першим кам'яним мостом Верони, а сьогодні це єдиний римський міст, що залишився у місті.

Після Понте П’єтра підходимо до Катедрального собору. Докладніше про Катедральний собор Верони: Пам'ятки Італії. Верона. Катедральний собор

Після Катедрального собору, поки ще є сили ходити, прямуємо вздовж річки Адідже до мосту Понте делла Вікторія (координати: 45.442649, 10.992186) та перебираємося на інший берег. Потім по Віале делла Республіка прямуємо до мосту Понте Рісорджіменто, по дорозі милуючись дорогим спальним районом Верони. Перейшовши через міст, йдемо до п’яцца Сан Дзено (координати: 45.442401, 10.978561).

Базиліка Сан Дзено. Докладніше: Пам'ятки Італії. Верона. Базиліка Сан Дзено Маджоре

Далі уздовж річки йдемо до замку Кастельвекьо (координати: 45.439204, 10.987797), по дорозі здалеку милуючись мостом Скалігерів.

Історія замку насичена подіями. Побудований у період між 1354 і 1356 роками для Кангранде ІІ і представляв собою заключну і найважливішу ланку в системі військових укріплень міста, частина з яких була зведена в попередні епохи. Замок допомагав правителям захиститися від зовнішнього ворога і тримати під контролем місцеве населення. Розташований він був таким чином, що за необхідності, сім'я Скалігерів могла легко полишити місто в північному напрямку, вздовж долини Адідже. Після переходу на початку XV століття Верони під контроль Венеціанської республіки, замок втратив своє значення резиденції і використовувався виключно у військових цілях: тут розташовувався склад боєприпасів і казарми. Під час антифранцузького повстання в 1797 році замок був ареною напружених військових зіткнень.

У наполеонівську епоху архітектура замку зазнала суттєвих змін. Були зведені казарми з боку річки і палацу Каносса. Ця неокласична будівля продовжувала виконувати військові функції аж до ХХ століття. Лише в 1923 році замок втратив свої військові функції. За проектом відомого архітектора Фердінандо Форлаті його трансформували в музей. У 1958 році замок знову був реконструйований, і ця остання реконструкція отримала міжнародне визнання як один з шедеврів наукової реставрації в післявоєнній Італії. Експозиція музею скажемо так, на любителя. Якщо ви любитель церковного живопису різних століть – вам буде цікаво, якщо ні – достатньо помилуватися замком ззовні та прогулятися мостом Скалігерів.

Правочуч від замку знаходиться Арка Ґаві, яка була побудована в середині І століття нашої ери для вшанування членів веронської сім'ї Ґаві. Арка була спеціально зведена на видному місці, на великій дорозі Віа Постумія, що обмежує міський простір античної Верони. У середньовічні часи арка стала міськими воротами і була вбудована в фортечний мур, зведений Скалігерами поряд годинникової вежі замку. За часів ренесансу арка Гаві була одним з найбільш досліджуваних творів римської архітектури, яким захоплювалися і який намагалися наслідувати. У 1805 році французький уряд вирішив зруйнувати арку, щоб поліпшити пропускну здатність вулиці для військових обозів. Камені арки, були складені на майдані фортеці, а потім в амфітеатрі. У 30-х роках ХХ століття арку реконструювали недалеко від її початкового місця розташування – збоку від Кастельвеккьо, широким фасадом розгорнувши до річки.

Далі йдемо до майдану Piazza Bra (45.439157, 10.992968), на якому розташована веронська Арена. По дорозі дивимося на церкву Тевтерії та Тоски (45.440886, 10.992753) – однієї з найдревніших у Вероні (освячена у 751 році).

Веронський амфітеатр. Докладніше: Пам'ятки Італії. Верона. Римський амфітеатр

На протилежному боці майдану Бра від Арени можна завітати у Лапідарій Маффеяно (45.438588, 10.990911), де помилуватися різними шедеврами різьби по каменю: скульптур, частин колонн та різних барельєфів.

Далі для жінок настає найцікавіша частина екскурсії Вероною. Це вулиця Джузеппе Мацціні (Via Giuseppe Mazzini) – головна шопінг-вулиця міста, на якій розташовані бутіки усіх модних італійських фешн-марок. Прогулюючись вулицею Мацціні, виходимо прямо до дому Джульєтти (45.441853, 10.998306).

Дім Джульєтти. Докладніше: Пам'ятки Італії. Верона. Дім Джульєтти

Після дому Джульєтти прямуємо до майдану Трав (Piazza Erbe, 45.442488, 10.997689). Майдан Трав знаходиться на місці давньоримського форуму. Тут перетиналися дві основні дороги античної Верони. Протягом багатьох століть це місце було центром політичного та економічного життя міста. У центрі стоїть фонтан Мадонни ді Верона, зведений в 1368 році за наказом Кансіньоріо делла Скала, для якого була використана римська статуя кінця IV століття. Нині вона зображує Діву Марію. Тут же можна побачити едікулу ХІІІ століття – невелику будову, в якій вступали на посаду голови міської адміністрації (подеста). Сьогодні ця едікула носить назву «Берліна».

З усіх боків прямокутна П’яцца делле Ербе оточена будівлями, побудованими в різні історичні періоди і які стали туристичними пам'ятками. Тут можна побачити готичний Будинок Купців, в якому в Середньовіччі розташовувалися контори торгівців. У 1301 році поряд з ним була побудована арочна лоджія, а в ХІХ столітті після реставрації на будинку з'явилися гіббелінські зубці. Сьогодні тут знаходиться Народний Банк Верони. Неподалік розміщене середньовічне Палаццо Маффі – розкішна будівля зі статуями античних божеств: Юпітера, Аполлона, Венери, Мінерви, Меркурія і Геркулеса. А перед бароковим палацом височіє колона з крилатим левом – символом Венеціанської Республіки, яка панувала тут протягом чотирьох століть. До Палаццо примикає вежа Дель Гарделла, побудована в 1370 році. Вежа ця була зведена ще до епохи правління Скалігерів, але в 1363 році за наказом Кансіньоріо делла Скала вона була істотно перебудована. У 1421 році почалося спорудження циферблату і годинникового механізму. Це був перший публічний механічний годинник у Вероні, за якими звіряло час усе місто. Інша цікава будівля – Будинок Маццанті, чий фасад в XVI столітті був прикрашений фресками. Нарешті, варто звернути увагу на вежу Ламберті, побудовану в 1172 році. Ця 83-х метрова вежа в народі відома як «вежа з дзвонами», оскільки в середині XV століття на ній були встановлені дзвони Реньо і Марагона.

Через Арку делла Коста, що поряд з вежею Ламберті, прямуємо до майдану Сіньйорії (Piazza dei Signori, 45.443463, 10.998424), де милуємося лоджією Ради.

Лоджія була побудована для веронської комуни в період між 1476 і 1493 роками, але роботи з декорації будівлі тривали ще довго після завершення будівництва. Лоджію можна зарахувати до архітектурно-скульптурних шедеврів італійського Ренесансу. Її фасад рясно прикрашений скульптурами і розписами роботи переважно ломбардських майстрів, які створили розкішний і урочистий декоративний ансамбль. У нижній частині фасаду – галерея напівкруглих арок і колон з коринфськими капітелями. Вгорі - чотири подвійні вікна, прикрашених люнетами і рельєфними пілястрами. Між вікнами – графіті з геральдичними фігурами і орнаментом.

У 1566 році рада замовила розпис ряду залів лоджії Веронським живописцям Бернардіно Інді і Орландо Флакко. Серед робіт, виконаних цими майстрами, виділяється картина «Богоматір з немовлям серед святих». Пізніше іншим художникам була замовлена ​​ще серія картин, що зображують різні знакові події Верони, такі як добровільне підпорядкування Венеції. Два полотна написав Паоло Фаріната: «Перемога Верони над Фрідріхом Барбароссою при Вакальдо в 1164 році» (1598) і «Перемога Верони над Мантуєю біля мосту Моліно в 1199 році» (1603). Паскуале Оттіньі належить полотно «Нічна битва на мосту між Кангранде II і повстанцем Френьяно в 1354 році» (початок XVII століття).

Пройшовши трохи далі, опиняємося біля комплексу Арок Скалігерів. Докладніше:. Пам'ятки Італії. Верона. Арки Скалігерів

Після цього прямуємо до церкви Святої Анастасії (Corso Sant'Anastasia, координати: 45.445014, 10.999588), а потім вздовж річки Адідже йдемо до церкви Святого Фермо (45.439503, 11.000508). І наостанок можна пройтися вздовж старовинного міського муру Верони, який починається отут: 45.435331, 10.998918 і тягнеться до майдану Бра.

Посидівши у ресторанчику та добряче відпочивши до настання темряви, варто прогулятися від майдану Бра до майдану Трав та оглядового майданчику біля замку Сан П'єтро та отримати колосальне задоволення від споглядання нічної Верони!!!