Сам собі Мандрівник

Genova

Це місто розквітло у середньовіччі завдяки новій формі організації громадян – Компанії. Практично усі громадяни Генуї були компаньйонами у торговій генуезькій Компанії. Все місто працювало на спільний результат і добивалося значної експансії, утворюючи колонії на берегах Середземного та Чорного морів. Непосидючий народ…… За легендами, Христофор Колумб також був генуезцем, щоправда, це досі не доведено.

В Х столітті колишня маленька грецька, а потім римська колонія завдяки внутрішній конкуренції у владі між віконтом, який призначався номінальним королем Італії, єпископом та міським патриціатом, отримала великий поштовх у своєму розвитку. У 1099 році міське панство створило Компанію, організовану за зразком торгового союзу для захисту колективних інтересів городян, торгівців і ремісників. Компанія з виборними консулами на чолі, поступово розширювала юридичні і політичні права, перетворюючись в корпоративний орган міського самоврядування. А там, де є сила – з’являється політика. Тож роль віконта поступово звелася нанівець, а єпископ вдовольнився десятиною. Все місто стало однією Компанією.

У 1143 році у Генуї був офіційно затверджений міський Статут – перший подібний документ в Італії. Надавши свій флот для організації першого Хрестового походу, генуезці отримали можливість колонізації нових земель, що стало основою добробуту міста на довгі століття. Часом це були просто окремі будівлі в прибережних містах (торгові факторії), подекуди — міські передмістя, а іноді генуезці оволодівали цілими островами та узбережжями. Проникння генуезців здійснювалося як за допомогою дипломатичних домовленостей, так і шляхом прямого військового вторгнення.

Ставка на правильну сторону Візантійського конфлікту середини ХІІІ століття дала генуезцям безмитну торгівлю на території імперії, а також монополію на торгівлю у Чорному морі. А участь у Реконкісті закріпила позиції Генуї в містах Каталонії і Арагону, не втрачаючи зв’язків з арабським світом. Проте, у XIV столітті Генуя зіштовхнулася з подібним політично-торгівельним конкурентом – Венецією, котра у кінці того ж століття зуміла викинути генуезців зі східносередземноморської торгівлі. Конкуренція та війни між містами тривали усі наступні століття. Але лиха без добра не буває, тож Генуя знову зробила правильну ставку – на Іспанію. Цей союз дозволив генуезцям «збирати вершки» з іспанської колонізації Америки. Завдяки цій стратегії до початку XVII століття Генуя залишалася однією з найуспішніших земель Італії та вела велике будівництво. Проте, все колись закінчується. Американська річка обміліла до середини XVIII століття і у 1768 році Генуя втратила свою останню колонію – Корсику. Її забрали французи. Для того, щоб Наполеон, який народився на острові через рік, мутив воду не у Генуї, а у Франції. Після цього місто стало просто столицею Лігурії, яка кілька разів переходила від французів до австрійців, а у другій половині ХІХ століття ввійшла до об’єднаної Італії.

Столиця Лігурії дивує туристів різкими контрастами, чудовими ландшафтами та неймовірним серпантином середньовічних вузьких вулиць. Сучасна архітектура тут уживається поруч із середньовічною, а ідеальне поєднання цивілізації і первозданної природи захоплює всіх без винятку. Осередком життя Генуезької республіки була площа Банкі (Piazza Banchi), прикрасою якої є «Ложа купців» (Loggia dei Mercanti) — місце, де була відкрита перша в Італії товарна біржа. Центром сучасної Генуї є майдан Феррарі.

Piazza De Ferrari є центральним майданом Генуї і вважається найгарнішим і найпопулярнішим у місті. Спочатку майдан звався Сан-Доменіко на честь церкви, котра тут знаходилася, але після реконструкції 1828 року був перейменований на честь герцога Рафаелі де Феррарі – відомого дипломата, філантропа і щедрого мецената. В результаті реконструкції старі будівлі, включаючи церкву Святого Доменіка, були знесені, а майдан став новим центром міста. Нині це традиційне місце проведення всіх культурних заходів, концертів і театральних постановок. Майдан Феррарі знаходиться в оточенні численних пам'ятників: Палацу Дожів, театру Карло Феліче, пам'ятника Джузеппе Гарібальді, Лігурійської Академії мистецтв, Палаццо-делла-Борса, а також виконаного в стилі модерн, але закритого для відвідувачів, Герцогського палацу.

Головним входом до середньовічного міста періоду найбільшого розквіту були ворота Порта Сопрана (Porta Soprana). Звідси починалася дорога, що з’єднувала місто з Римом. Нині ці ворота залишилися єдиним свідченням колишніх захисних стін Генуї, побудованих ще в XII столітті.

Коли на початку XIV століття місто «вийшло» за середньовічні стіни, історичні ворота виявилися «поглинені» тогочасним будівельним бумом. Під аркою Порта Сопрана між двома вежами був побудований одноповерховий будинок, в якому у ХІХ столітті жив син Самсона - ката, що обезголовив французького короля Людовіка XVI під час революції. У тому ж ХІХ столітті обидві вежі Порта Сопрана були пристосовані під в'язницю. Ув'язнені і тюремники жили в одному приміщенні. Приблизно в 1890 році ворота, з бастіонів яких на той час вже зникли зубці, були відреставровані архітектором Альфредо д'Андраде, керівником Директорату образотворчих мистецтв. За його участю також була відновлена ​​північна вежа Порта Сопрана і арка, що височіє над центральним проходом. Капітелі колон були доповнені скульптурами орлів в романському стилі. Південна вежа аж до 1930-х років перебувала в межах житлового будинку, а пізніше відреставрована під керівництвом Орландо Гроссо. На початку ХХ століття міська забудова настільки щільно оточила Порта Сопрана, що було потрібно немало зусиль, щоб очистити простір навколо них. Нині біля воріт Porta Soprana часто збираються генуезці і туристи, щоб послухати урочисту музику духового оркестру, що прославляють героїчне минуле Генуї.

Via di Porta Soprana, 12, Genova, координати: 44.405620, 8.934704.

Оглядаючи Порта Сопрана, зазирніть у Будинок Колумба (Casa di Colombo), в якому, згідно з переказами, в 1451 році народився майбутній відкривач Америки. Факт народження великого мандрівника саме в Генуезькій республіці досі ставиться під сумнів, але непримітний, оповитий плющем Будинок Колумба, немов ховається в тіні воріт Порта Сопрана нині перетворився в музейний комплекс Генуї і ретельно оберігається міською владою. За деякими відомостями Колумб проживав тут до 1470-го року.

Віа Гарібальді (Via Garibaldi) - це уособлення аристократизму Генуї, апофеоз розквіту генуезької «блакитної крові», «вулиця королів» та головна вулиця історичного центру міста, котра в 2006 році стала пам'ятником ЮНЕСКО, як частина палацового списку Палацці-дей-Роллі (Palazzi dei Rolli). Віа Гарібальді повністю забудована палацами, головні з яких - Палаццо-Россо, Палаццо-Б'янко і Палаццо-Доріа-Турсі – є частинами музейно-галерейного комплексу Страда-Нуово і зберігають чудові твори мистецтва голландських та італійських майстрів.

У 50-х роках XVI століття серед найвпливовіших родин Генуї було проведено аукціон на право купівлі земель у центрі міста для будівництва палаців. Місцева аристократія хотіла перебратися з міських пагорбів, де в той час знаходився головний житловий квартал Генуї, ближче до моря. Віа Гарібальді проектувалася і забудовувалася з 1551 по 1588 рік. Проект першої міської магістралі, пізніше взятий за основу будівництва  інших доріг Генуї, належав Бернардіно Кантоні. Перша назва вулиці була Страда-Маджоре (Головна вулиця), а потім Страда-Нуово (Нова вулиця). Саме як Страда-Нуово вулиця пережила свій «золотий вік». У 1882 році вона була перейменована на честь ватажка італійської революції, народного героя Джузеппе Гарібальді.

Знаменитий на весь світ квартал складається з більш ніж 40 палаців - це перший в історії Європи зразок централізованої забудови міста, яка була здійснена у відповідності до затвердженого плану. Оскільки всі Палацці-дей-Роллі займають відносно невелику площу, господарі палаців були змушені надбудовувати свої володіння вгору. Велика частина будівель стоїть на похилих ділянках землі і формує своєрідні тераси: атріум - внутрішній двір - сходи - сад. Територія Палацці-дей-Роллі була розділена на зони відповідно до статусу власників палаців. Перша зона була створена в 1576 році, наступні - в 1588, 1599 1614 і 1664 роках. Самі палаци також були розділені на три категорії відповідно до їх розмірів, краси і важливості – за цими критеріями їх вибирали для себе принци, віце-королі, посли і правителі міст. Тільки три палаци могли приймати найвищих посадових осіб – це були будинки Джо Батта Доріа, Ніколо Грімальді і Франко Леркара. Історичні документи свідчать, що ці Палацці були зарезервовані для Папи Римського, імператора, короля і кардиналів.

Зараз довжина Віа Гарібальді - приблизно 250 метрів. Чверть кілометра розкоші і помпезності дійсно вражають! Крім основних за туристичною значущістю палаццо Генуї, - Россо, Б'янко та Доріа-Турсі – тут також можна бачити Палаццо-Паллавічині-Камбьязо, Палаццо-Гамбарі, Палаццо-Каррега-Катальді, Палаццо-Леркара-Пароді, Палаццо-Анджело-Джованні-Спінола та інші.

Боккадассе – один з найпопулярніших туристичних районів Генуї, населений в основному колишніми моряками. Він знаходиться в східній частині головної міської набережної - Корсо Італія, в парі кроків від вузької вулиці Віа Аурора. За однією з найпоширеніших версій, назва Боккадассе походить від характерної форми тутешнього узбережжя - «boca d'aze», що в перекладі з місцевого діалекту італійської мови означає «ослиний рот». Туристи люблять цей старовинний район за вузькі пляжі, мальовничий мис Санта К’яра зі зведеним на ньому замком в середньовічному стилі (сам замок був побудований в 1903 році) і криті бруківкою причали з невеликими човнами місцевих моряків.

З визначних пам'яток можна відзначити церкву Сант Антоніо, яка на початку XVIII століття була всього лише каплицею. У 1787 році релігійну будівлю розширили і перетворили в справжнісіньку церкву, котра сто років по тому стала парафіяльною. У 1827 році до неї прибудували дзвіницю. Всередині, як і в більшості італійських храмів, можна побачити численні твори мистецтва. Сьогодні це єдина церква в Генуї, присвячена святому Антонію - святому з Падуї. Крім того, це одна з небагатьох релігійних споруд, що збереглися до наших днів після створення бульвару Корсо Італія. Позаду церкви розташована невелика площа, що носить ім'я поета Едоардо Фірпо, з якої відкриваються чудові панорами. Маленькі різнокольорові будинки, затишна Пьяццетта – площа Нептуна, що виходить до тихої бухти, характерні італійські вулички з квітами в діжках і неймовірної краси краєвиди - все це створює неповторний колорит Боккадассе. Район і сьогодні виглядає таким, яким був сто або двісті років тому. Багато його мешканців – спадкові рибалки – продовжують займатися сімейною справою. І в той же час в Боккадассе є безліч невеликих ресторанчиків, кав’ярень і цікавих мистецьких галерей.

Корсо Італія – ​​головна прогулянкова зона Генуї. Ця 2,5-кілометрова дорога з'єднує міські квартали Фочі і Боккадассе. До урбанізації східних передмість Генуї тільки вузька дорога і пішохідні стежки перетинали горби і скелі там, де сьогодні простяглася Корсо Італія. Цей «променад» був споруджений після закінчення Першої Світової війни в результаті амбітного плану з розвитку цілого генуезького кварталу Альбар, схваленого в 1910-х роках. В кінці 1980-х - початку 1990-х років Корсо Італія була повністю перебудована - додали нові пішохідні доріжки, лавки та альтанки. Сьогодні Корсо Італія – ​одна з найпопулярніших і жвавих вулиць Генуї. Тут люблять прогулюватися закохані парочки і сім'ї з дітьми, бігають прихильники фізкультури. Уздовж вулиці розташувалися численні ресторани, бари, плавальні басейни і спортивні клуби, завжди заповнені жителями міста. Є тут і приватні пляжі. Серед цікавих пам'яток Корсо Італія можна назвати маяк Пунта Ваньо, абатство Сан Джуліано, побудоване в 1282 році, фортеця Сан Джуліано - одна з 16 старовинних фортець Генуї, церква Сант Антоніо, рибальське село Боккадассе і Лідо ді Альбар - знаменитий пляжний курорт.

А на дні бухти Сан-Фруттуозо недалеко від Генуї розташована статуя Хреста, відома як Хрестос з безодні.

Автостоянки в Генуї.

P1 - Autopark Piccapietra - Piazza Piccapietra, 58 - 16121 Génova

P2 - Largo 12 Ottobre - Largo 12 Ottobre - 16121 Génova

P3 – City Park - Via Gabriele D'Annunzio, 6 - 16121 Génova

P4 - Porta D'Archi - Via Alla Porta Degli Archi, 12 - 16121 Génova

P5 - Marina Park - Via della Marina - 16128 Génova

P6 - Piazza di Carignano - Piazza di Carignano - 16128 Génova

P7 - Garage Gino - Via Malta, 1 - 16121 Génova

P8 - Park Vittoria - Piazza della Vittoria - 16121 Génova

P9 - Giuseppe Verdi - Piazza Giuseppe Verdi - 16121 Génova

P10 - Autorimessa Serra - Viale Sauli, 112 - 16121 Génova

P11 - Formentini Lionello - Via Galata, 38 - 16121 Génova

P12 - Vega Assarotti - V.San Bartolomeo Degli Armeni,31-16122 Génova 

P13 - Royal Park Corvetto - Via Martin Piaggio,11-16122 Génova