Сам собі Мандрівник

Sighișoara.

Кожен будинок цього міста був побудований як маленька фортеця, з високими товстими стінами, з вікнами на верхніх поверхах, надійними і важкими воротами. Стару частину нинішнього міста побудували середньовічні емігранти - сакси, котрі передусім подбали про захист свого життя і майна від неприязні місцевих жителів та від зовнішніх загроз. А навколо вулиць поступово виростали могутні вежі і високі стіни.

 Так була побудована Сігішоара. Одне з семи міст могутнього середньовічного князівства Семигорода.

Місто Сігішоара в часи середньовіччя ділилося на Нижнє і Верхнє місто (фортеця). У фортеці жили важливі ремісники, воїни, найзаможніші люди, ну а Нижнє місто заселяла міська голота. На той час фортеця Сігішоара є однією з небагатьох населених фортець Європи. У фортеці знаходяться 164 старовинних різнокольорових будинки, з гарними віконницями і дахами з традиційної трансільванської червоної черепиці, у деяких є дворики та навіть маленькі городи, де жителі вирощують помідори, зелень, сливи та виноград.

Як і інші міста Трансильванії, Сігішоара було засноване німецькими колоністами, саксами, на початку ХІІІ століття, котрих угорський король Геза ІІ запросив для захисту східних кордонів королівства. Але цей регіон був щільно заселений ще в часи предків румунів, даків. Перше документальне свідчення про місто датоване 1280 роком, місто згадане під назвою Castrum Sex, скоріш за все мається на увазі шосте за важливістю місто Семигорода. Проте є й інше припущення: до приходу саксів тут знаходилася фортеця у вигляді шестикутника. Перша назва поселення на німецькій мові Schespurch (purch = burg) а румунська назва Сігішоара вперше згадана у 1431 році в документах батька Влада Цепеша, князя Влада Дракули.

Нині Сігішоара – маленьке  мальовниче містечко в центрі Трансільванії, на березі річки Тирнава. А завдяки історичній цінності та значущості ансамблю середньовічної фортеці, місто внесене до списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. Також фортеця Сігішоара відома як батьківщина Дракули, де поряд з Годинниковою Вежею є стародавній будинок в якому, за переказами, в 1431 році ніби народився маленький Владик. Незважаючи на те, що ніяким вампіром він не був, і, в принципі, був досить непоганим правителем для своєї країни, в місцях скупчення туристів продовжують розкручувати вампірську тему. Інші цікаві будинки у фортеці: будинок з Оленем та Флорентійський будинок.

Фортеця у, свою чергу, також ділилася на 2 частини: Пагорб фортеці (330 метрів) і Шкільний пагорб (429 метрів). З 1642 року ці 2 частини з'єднуються крім дороги, дерев'яними сходами з 175 сходинками, це так звані Сходи Школярів. Вперше ця школа згадана в документах у 1522 році. І навіть сьогодні вчителям і школярам доводиться долати ці 175 сходинок, щоб потрапити до школи.

У середньовіччі фортеця мала 14 веж, досьогодні збереглися 9 веж, а також фортечні стіни, довжиною 930 метрів. Перші сакси побудували стіни висотою тільки 4 метри, але протягом століть, коли почастішали напади турків, висота фортечних стін досягла 14 метрів. Вежі належали гільдіям ремісників. Вони були зобов'язані їх утримувати і захищати, звідси і назви веж: Кравців, Ковалів, Мотузяників, Чоботарів і т.п.. Виняток становила лише Годинникова Вежа, найважливіша і найукріпленіша з них, біля головного входу в фортецю.

Годинникова вежа - символ міста Сігішоара. В цій вежі в середні віки була мерія, Рада Старійшин міста, міський суд, архіви, катівня. Сама вежа була побудована в ХІV столітті, зараз висота вежі складає 64 метри. В кінці ХVII століття на вежі був зроблений гарний різнокольоровий дах у стилі бароко,на якому, в свою чергу, можна помітити 4 башточки навколо високого центрального шпилю. Такий дизайн не є випадковістю. Це свідчення того, що в місті діяв закон «JusGladii», тобто місто користувалося дуже сильною автономією і у керівництва було право карати смертю осіб, котрі не дотримувалися місцевих законів, навіть без відома угорського короля, до чиєї корони у ті часи належала Трансильванія.

Шпиль закінчується золотим глобусом з флюгером у вигляді півня. Годинникова Вежа Сігішоариє унікальною в Румунії завдяки годиннику з дерев'яними фігурками. Годинник на вежі вперше з'явився в 1648 році, нинішній металевий механізм змонтований в 1906 році. Діаметр циферблата 2 метри. В годиннику є дві групи фігурок, котрі обернені відповідно до Верхнього та Нижнього міст. До Нижнього міста обернені 9 фігурок - 2 у верхньому ряду: барабанщик і засуджений до смертної кари, та 7 у нижньому ряду, котрі символізують 7 днів тижня а також богів Давнього Риму: Діана, Марс, Меркурій, Юпітер, Венера, Сатурн і Сонце. Рівно опівночі вони змінюють свої позиції в залежності від дня тижня.

До Верхнього міста обернені 6 фігурок: Юстиція і Справедливість і поруч 2 янголятка. Янголятко справа з'являється о 6 ранку, і символізує початок робочого дня, а янголятко яке тримає в руці свічку з'являється о 18.00 ввечері і означає кінець робочого дня. У нижньому ряду статуетка-символ з оливковою гілкою миру і знову барабанщик, вартовий фортеці.

З 1899 року в Годинниковій Вежі відкритий цікавий Музей Історії. Тут демонструють макет фортеці Сігішоара, старовинні меблі, середньовічний медичні інструменти і предмети фармацевтики, творіння майстрів і ремісників фортеці, механізм годинника Вежі й виставку старовинних годинників. Дозволяється вийти на балкон вежі, звідки відкривається прекрасний вид як на Нижнє місто, так і на фортецю. 

Оскільки вороги найчастіше нападали на фортецю з Південного боку (турки, татари), тому Годинникова вежа і була найукріпленішою у фортеці. Під вежою крім основного проходу, був зроблений спеціальний прохід для літніх людей – Коридор Старців. Щоб літні люди, хворі та каліки не заважали проходити основним проїздом іншим прибульцям, для них був зроблений окремий шлях, по якому, не поспішаючи і не ризикуючи бути збитим возом, вони потрапляли у фортецю.

Поруч з Годинниковою Вежою знаходиться музей зброї. А в будинку в якому народився Дракула, відкрито ресторан. Туристам навіть показують кімнату де народився Дракула! Навпроти будинку Дракул знаходиться Флорентійський Будинок, котрий відрізняється за стилем архітектури від саксонських.Легенда свідчить що у мера Сігішоари в ХVI столітті Стефана Мана, дружина була родом з Італії і сильно сумувала за батьківщиною. Чтоби якось її втішити, мер зробив їй подарунок, побудував їй будинок в італійському стилі. Також поряд стародавня церква монастиря Францисканців, пам'ятник Владу Цепешу, нинішня мерія, побудована в часи Австро-Угорської Імперії і Римо-Католицький Собор Святого Йосипа.

На Центральному майдані міста відбувалися найважливіші події – збори, ярмарки, театральні вистави і звичайно катування і страти. В центрі майдану розміщувався Стовп Ганьби. Винуватця прив'язували до стовпа і на шию вішали камінь вагою 6 кілограмів.

Другим входом у фортецю Сігішоара служила Вежа Кравців. Ним користувалися в основному пастухи зі своїми отарами. На Шкільному Пагорбі знаходиться головний храм фортеці - Церква на Пагорбі, всередині котрої збереглися фрески ще тих часів коли місцеві жителі були католиками (Лютеранська реформа відбулася в Трансільванії в середині ХVI століття) .Спочатку церква була присвячена Святому Миколаю. Це єдина в Трансильванії церква зі склепом під вівтарем. Табернакум (церковна лавка для зберігання хліба і вина) вважається найгарнішою в Трансильваніі. В церкві є також маленький орган на 600 труб, а влітку відбуваються концерти.

Поруч з церквою на Пагорбі знаходиться старий саксонський цвинтар і середньовічна Вежа Мотузяників, вежа в якій живе доглядач кладовища і його сім'я. У Вежі Ковалів розміщена художня виставка, а у Вежі Чоботарів офіс місцевої газети. 

А в останній тиждень липня у місті проходить найважливіший середньовічний фестиваль в Румунії - Міжнародний середньовічний Фестиваль Сігішоара, під час якого вулиці міста заполоняють середньовічні лицарі і дами, відбуваються турніри, ярмарки і всілякі вистави.

Strada Anton Pann 4, Sighișoara, Județul Mureș, România. Координати: 46.218798, 24.788353.

Для планування маршруту громадським автобусним транспортом, скористайтеся будь-ласка, сайтом http://www.autogari.ro/, залізничним - http://www.infofer.ro/.