Сам собі Мандрівник

Історія міста Б’єртан – це органічна частина історії всієї Трансильванії - історичної області в центрі території Румунії, відокремленої від більшості інших регіонів країни потужною «підковою» Карпатських гір. Ця область здавна має змішане за національним складом населення, серед якого значна частка належить угорцям-секлерам і деяка частина (за останні десятиліття значно скорочена) - німцям.

Трансильванія, що увійшла в ХI столітті до складу королівства Угорщина, з початку ХIII століття стала місцем інтенсивної колонізації, як самими угорцями, так і німцями, запрошеними сюди угорським королем Гезою II для зміцнення кордону з Візантією та половцями. Спочатку сюди переселилися представники Тевтонського Ордену, а після перенесення орденом своєї активності в Прибалтику, Трансильванію заселили колоністи з центральних районів Німеччини і деяких суміжних країн. Значна частина їх була з Саксонії, у зв'язку з чим за всіма переселенцями закріпилася загальна назва трансильванських саксонців.

Із-за семи головних міст-фортець область отримала у німців найменування Семиграддя (Siebenburgen). Але більшість переселенців займалося сільським господарством, створивши безліч сільських поселень, що мали і багато в чому зберегли до теперішнього часу дуже характерне планування та забудову. Одним з таких поселень став Б’єртан.

Характерною особливістю суспільного устрою саксів Трансильванії була відсутність у них у ті давні часи феодальної аристократії, а відповідно, замків феодалів. Елітою суспільства тут були сильні роди бюргерів-городян і багатих селян.

Городяни будували і зміцнювали свої міста в традиціях близьких до містобудування решти середньовічної Європи. Але в селах, які не мали поруч типових феодальних замків, довелося шукати інші форми укриття від нашестя ворога. Такою формою в Трансильванії стало створення у великих селах укріплених церков. Такі церкви відомі і в ряді інших країн Європи, але тільки в Румунії вони отримали розмах, що зрівнює їх з повноцінними середньовічними фортецями.

Церква в Б’єртані є одним з найбільш яскравих об'єктів такого роду. Вона одна з найбільших і отримала найбільш потужні укріплення. Це сталося з двох причин. Перша – конкуренція з двома сусідніми селами за статус головного села округи. Добитися його можна було, збудувавши більшу церкву, що б’єртанці і зробили. Друга причина, яка, в принципі, випливає з першої – розміщення в цьому місті (з 1397 року поселення отримало статус міста) з 1572 по 1867 роки Єпископату всіх саксів Трансильванії. Потім єпископська кафедра була перенесена в місто Сібіу, а укріплення лишилися.

Також цікавим фактом є спільне використання церкви православними і протестантами в період між 1833 – 1844 роками. Мирилися ж якось!

Б’єртан знаходиться в оточенні високих пагорбів, в досить вузькій долині, котрою з півдня на північ протікає невелика річка з двома притоками. Посеред долини підноситься пагорб висотою близько 20 метрів, котрий огинає річка з притоком. Саме тут, на його вершині, і була побудована церква, присвячена Святій Марії, заснування якої одні джерела відносять до кінця ХIII, а інші - до першої половини ХVI століття. Скоріш за все церква, котру збудували у ХIII столітті, була істотно перебудована в ХVI столітті та отримала свої сучасні форми пізньої готики.

Церква мала чотири обводи стін, з яких донині збереглося три з вежами та брамою, що в цілому, в поєднанні з її власними високою покрівлею і вежами, на тлі високих пагорбів, що оточують долину, створює вельми живописну композицію. Перше кільце стін овальної в плані форми розміром осей 70 і 50 метрів з трьома глухими і однією воротарською вежею оточує вершину пагорба безпосередньо навколо церкви. Дві інших стіни знаходяться на середині схилів пагорба та біля його підніжжя. З північної сторони третя стіна залишається незамкнутою та примикає до другої. Загальний розмір обнесеної стінами території складає близько 120 на 100 метрів, або близько одного гектара.

Двері церковної ризниці мають дуже складну запірну систему з 19 замків з оригінальною системою закриття, зроблених місцевими майстрами в 1515 році, котра і в 1900 році викликала особливий інтерес на Всесвітній виставці в Парижі. Ця середньовічна саксонська система працює досьогодні.

З міста до церкви ведуть два досить цікаві підйоми. Перший, більш старий - для возів і вершників проходить з півдня через кілька воріт, потім по пандусу, «затиснутому» між двох стін. Другий - це сходи, що ведуть нагору з північного заходу. Сходи були влаштовані в кінці ХVIII століття, а в 1840-х роках перекриті дерев'яною покрівлею, за більш давнім зразком подібних сходів у Сігішоарі. У верхній частині сходів біля церкви можна побачити великий камінь, на який саджали у неділю тих, хто негідно поводився на протязі тижня, аби уся громада їх бачила і тикала пальцями. Ефективний спосіб!

До місця, звідки починаються сходи, кутом примикає головна площа Б’єртана, що має в плані трапецієвидну форму. До неї сходяться основні вулиці містечка. Площа та наближені до неї ділянки вулиць мають забудову, характерну для поселень саксів. Це щільна забудова з невеликими розривами переважно одноповерхових будинків з високими покрівлями. Самі ж домоволодіння  з прилаштованими флігелями розвиваються вглиб від вулиці до незабудованих схилів долини.

Центральна частина поселення разом з церквою – фортецею внесені в 1993 розі в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Церква-фортеця відновлюється за рахунок пожертвувань, зроблених колишніми громадянами Б’єртану, котрі живуть у Європі, США та Австралії.

Ще одна цікава традиція б'єртанців.

У східну вежу, яка називається "самітня", вселяли на два тиждні подружжя, яке планувало розлучитися. У маленькій кімнаті з невеликим столиком та односпальним ліжком, подружжя мало у своєму розпорядженні одну пательню, одну тарілку і одну чашку. Через два тижні спільного проживання в таких умовах подружжя приймало остаточне рішення. Відомо, що за весь час тільки одна пара залишилася непохитною у своєму бажанні розлучитися, всі інші пари примирялися.

Biserica fortificată din Biertan

Biertan, Județul Sibiu, România. Координати: 46.135926, 24.520814. Для планування маршруту громадським автобусним транспортом, скористайтеся будь-ласка, сайтом http://www.autogari.ro/,