Сам собі Мандрівник

 ...або Старий замок

Це місто таке давнє, що говорити про час його заснування взагалі беззмістовно. Через своє надзвичайно вдале географічне розташування, яке дозволяло з мінімальними зусиллями захищатися від нападників, півострів у петлі Смотрича люди облюбували для проживання з незапам’ятних часів. Ділянки з меншою висотою урвища каньйону додатково укріплювали, а «шийку» петлі завжди вартувала більша чи менша фортеця……

Через те, що люди у нинішньому Кам’янці-Подільському не переводилися, вони завжди щось будували, потім руйнували, потім знову будували і знову руйнували, аби збудувати нове. Тому серед вчених немає одностайної думки про точну дату заснуваннч міста. Оскільки на території Старого міста були знайдені речі, що стосуються Трипільської культури IV-III тисячоліть до нашої ери, а ми знаємо, що трипільці будували міста, то виходить, що Кам’янцю-Подільському вже понад 6 000 років.

Виникнення Кам'янця як ранньофеодального міста з чітким розмежуванням ремесла та землеробства, з розвинутою торгівлею датується кінцем ХІІ століття. Тоді місто займало не весь острів, а лиш частину біля перешийка та мало дерев’яні укріплення. Фортеця, що захищала перешийок у ті часи також існувала, також дерев’яна.

Кам’янець-Подільська фортеця, або Старий замок має 800-річну будівельну історію, яку вчені ділять на 14 будівельних періодів – від ХІ до початку ХІХ століття. Десь посередині XVI століття замок набув вигляду близького до теперішнього, вигляду якого він, попри все, не загубив упродовж наступних майже 500 років. Опис 1544 року вперше фіксує це вдало сформоване обличчя замку, яке ми любимо нині. І хоча нинішні дахи веж не дуже відповідають автентичним кам’яним та були зроблені вже в ХІХ столітті, але вони надають фортеці такого казкового вигляду романтичного середньовіччя, що ну її ту автентичність! Власне замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами, котрі побудували в часи появи артилерії для кращого захисту міста та старого замку. Фортеця оточена високими мурами з мурованими вежами. В'їзд до замку (3 на схемі нижче) влаштовано з боку міста через замковий міст (1 на схемі нижче).

Фортеця в усі часи була неприступною, якщо не брати до уваги випадків зради. Так у 1393 році війська князя Вітовта взяли фортецю завдяки розколу серед оборонців. У 1509 році фортеця витримала облогу військ молдавського господаря Богдана III Сліпого. У серпні 1672 року, під час турецької облоги, за невідомих обставин була підірвана Нова Башта замку, що спричинило капітуляцію замку. Хоча, якщо брати до уваги, що оборонці замку складалися переважно з найманців, котрі воювали за гроші, а турків під стінами було близько 300 000, то причини здачі цілком навіть зрозумілі – хтось заплатив більше і гарантував безпеку.  Кам’янець на 27 років перебував під османським володінням. Завойовники непогано поживилися у місті – до Стамбула відправили 100 возів цінностей. Після оволодіння містом османи доклали чимало зусиль для реконструкції його замків, оборонних укріплень, мостів, міських брам, житлових і господарських споруд. Протягом двох років місто і його фортифікації набрали рис міцного і неприступного форпосту. Проте, у 1699 році, в результаті чергового мирного договору, місто з фортецею знову повернулося під польську корону, а через майже 100 років – дісталося короні російській. У 1812 році царським указом фортеця була скасована, а у 1840 році замок перебудований у в'язницю. У 1928 році уряд радянської України прийняв рішення про проголошення замку-фортеці в Кам'янці-Подільському державним історико-культурним заповідником.

Вежі фортеці.

З півдня (ліворуч від входу в замок) бастіон захищають вежі: Папська (4), Ковпак, Тенчинська (6), Ласька (Біла) (7). З півночі (праворуч від входу) фортецю захищають: Нова Східна (2), Лянцкоронська (10), Комендантська, Рожанка (9) та Водна (11) вежі. З заходу (прямо від входу в замок) за оборону фортеці відповідають Денна та Західна вежі (8).

Папська вежа є найвищою у фортеці. Побудована протягом 1503-1517 років за гроші, які надійшли з Ватикану за часів Папи Юлія II, про що свідчать залишки папського герба на східному фасаді. У цій вежі у ХІХ столітті тримали легендарного Устима Кармелюка. Тож вежу також називають Кармелюковою. Вежа Ковпак носить назву через герб її будівничого Якова Бучацького, котрий надав кошти на будівництво чи капітальний ремонт вежі. На гербі зверху зображена біскупська шапка, котра і дала назку вежі. Назву вежі Тенчинська пов’язують з приїздом до Кам’янця у XV столітті воєнного інженера Яна Тенчинського, котрий, напевне, доклав рук до її будівництва, а також до Рожанки та Лянцкоронської – усі три вежі мали колись однакові зубчасті верхи. Башта Біла або Ласька зберегла на південному фасаді кам’яний герб Яна Ласького. Це дає підстави датувати її 1510-1531 роками. Стіни цієї споруди поставлені безпосередньо на скелі. У первозданному вигляді вона була шестиярусна і досягала висоти 30 метрів. Верхній ярус увінчувався зубцями-мерлонами і мав бійниці, з яких добре прострілювалася навколишня ділянка. Оскільки вежа були потинькована білим тиньком, то й називалася також Білою.

Башта Денна належить до найбільш ранніх веж у фортеці та зберігає в своїй основі залишки кам'яних мурів XIII століття із зубцями-мерлонами та бійницями, пристосованими для стрільби з лука. Потім вежу перебудували для артилерійської стрілянини, а в підвалі влаштували порохові комори. Зовнішній вигляд башти Денної значно змінився після перебудови 1544 року, коли з північного заходу до неї було приставлено башту Нову Західну. Оскільки башта стояла на розі південних і західних мурів, то на рівні її другого поверху було збудовано три коридори для виведення гармат на оборонні майданчики цих мурів та на верхній ярус Нової Західної башти. Башта Мала Західна розташована на західному бастіоні, який складається з двох паралельних стін. Між ними – кілька приміщень і льохів, побудованих у XVI столітті для зберігання пороху. Це одна з найдавніших ділянок у фортеці: тут відкрито мур XIII століття та залишки ще однієї, досі невідомої башти. З'ясувалось, що вона була аналогічною існуючій Малій башті. Обидві вони постали наприкінці XIV століття, коли укріплення фортеці пристосовувались до вогнепальної зброї. Пізніше, у XVI столітті, друга башта зникла.

Вежа Рожанка знаходиться на північно-західному розі фортеці. Від того, що вона наріжна, і походить її назва. Водна вежа  призначена для постачання замку водою та захист фортеці з півночі. Міститься під обривом, на самому березі Смотрича. З Рожанкою сполучалася підземним ходом. Нині цю вежу найкраще видно з боку річки, а від фортеці проглядається лише її зруйнований верхній ярус. Комендантська вежка споруджена на мурі та служила робочим кабінетом та спостережним пунктом коменданта замку. Наступна Лянцкоронська вежа збудована в XV столітті та реконструйована у середині XVI століття. Нова східна вежа охороняє замкову криницю, глибиною 40 метрів, воду з якої піднімали за допомогою дерев’яного колеса із ступальними пристроями.

У підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. У приміщеннях на території фортеці розташовані:

·         експозиція «Поділля у ХХ-ХХІ століттях» (другий пристінний корпус);

·         експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів);

·         експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській вежі);

·         експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).

·         криниця ( в Новій східній вежі).

Новий замок (12)

Розміщений на захід від Старого замку. Побудований протягом 1617-1621 років за рішенням польського сейму. Новозбудований горнверк отримав назву Нового замку і впродовж ХVІІ-ХVІІІ століть служив головною артилерійською позицією міста.

Кам’янець-Подільська фортеця є, мабуть, одним з найпопулярніших серед всіх туристичних об’єктів України.  У 2007 році вона ввійшла до семи переможців проекту «Сім чудес України».

вул. Замкова, 1, Кам’янець-Подільський. Координати: 48.673509, 26.564829