Сам собі Мандрівник

Народні легенди переповідають, що ця фортеця вперше була збудована ще за життя Ісуса Хреста. Археологічні розкопки засвідчили, що люди тут уже жили понад п'ять тисяч років тому. Місце це було настільки бажаним, що претендентів на володіння ним не бракувало ніколи. Та й саме місто за народною етимологією  так і називається – жадане або бажане, одним словом – Хотин.

Той, хто володів містом, контролював також єдину дорогу , що виходила  з віковічних лісів берегом струмка до переправи на Дністрі, саме біля підніжжя скелі, на якій височіла, змінюючи з часом свою архітектуру та конструкцію, твердиня.  А контроль дороги, а тим більше переправи через велику річку, в усі часи був дуже прибутковою справою. Тому володіти Хотином дуже хотіли.

Найдавніша фортеця, відома сьогоднішнім науковцям, побудована у VII - VIII століттях, незначні рештки якої виявлені під час розкопок. На жаль, встановити час побудови дерев'яної фортеці, а отже і Хотина не вдалося, бо будівництво кам'яного замку зруйнувало найдавніші культурні нашарування.

Це була невелика дерев'яна фортеця. Поряд з фортецею і одночасно з нею існувало неукріплене селище. На його території розкопані напівземлянкові житла з печами - кам'янками,  які   датуються  ІХ - Х століттям, а на глибині 1.2 - 1.4 метра виявлено культурний шар. Ці матеріали свідчать про існування Хотина як слов'янського поселення вже у VIII столітті. З того часу життя на його території не припинялось.

Подальший розвиток міста і фортеці пов’язаний з Київським князем Володимиром Святославичем, котрий у Х столітті розширив фортецю та перетворив її в одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі. На той час вона складалася із замкненого земляного валу з дерев'яними стінами і оборонними спорудами, побудованими на скелястому  мисі заввишки 20 метрів, розташованому між каньйоном Дністра і вузьким  дугоподібним каньйоном струмка,  який  огинав цей мис із західного і північного боків.

У ХІІІ столітті за наказом князя Данила Галицького в Хотині замість дерев'яної побудували кам'яну фортецю, яка на своєму віку неодноразово реконструювалась і розширювалась, руйнувалась завойовниками і знову відбудовувались.  Перша кам'яна фортеця була невеликою, розташовувалася на самому мисі, від нинішньої північної вежі  до комендантського палацу. Навколо неї збудували семиметрову кам'яну стіну та викопали рови шириною до 6 метрів. У північній частині звели нові невеликі укріплення.

З середини XIV століття, після послаблення Золотої Орди, на цих землях починається великий переділ влади. В 1349 році Королівство Польське захопило Галицько-Волинське князівство. В цей же час на землях у басейні ріки Молдова формується нова держава — Молдавське князівство. На південному прикордонні Галицького князівства постає Шипинська земля — практично самостійна адміністративно-територіальна одиниця з власною самоуправою, за яку вели запеклу боротьбу Королівство Польське, Королівство Угорське та Молдавське князівство.

Наприкінці ХIV століття Хотин увійшов до складу Молдавської  держави. Зважаючи на подвійну загрозу від Польщі та Османської імперії, господар Молдавії Стефан ІІІ Великий значно розширив фортецю. Було зведено новий мур товщиною 5 і висотою 40 метрів, споруджено п'ять веж, рівень двору фортеці піднятий на 10 метрів та розділений на Княжий двір і двір Воїнів, подвір’я вимощується кам'яними плитами та будується керамічний водопровід, що простягався майже на кілометр у бік від річки. Викопуються глибокі підвали для зберігання провіанту. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду, крім південних мурів та Південної (В'їзної) брами з дерев'яними мостами, зведеними на початку XVIII століття турками.

На протязі XIV - XVI століть вона була резиденцією молдавських господарів. Тут було написано багато феодальних грамот, розпоряджень, звернень. Майже в усіх грамотах-листах поруч з іншими старостами цинуту та міста, є підпис коменданта фортеці Хотина.

На протязі всього періоду середньовіччя у розвитку Хотина велику роль відігравала торгівля. Його укріплення охороняли велику переправу на Дністрі та стримували грабіжницькі набіги завойовників. Про це свідчить скарб монет ХІІ - ХІІІ століть, знайдений у Хотині у 1889 році, який відразу ж потрапив до найбільшого монетного зібрання Російської імперії - Ермітажу у Санкт-Петербурзі. В ньому  більше тисячі монет які походять із Верхньої та Нижньої Саксонії, Тюрінгії, Чехії, Угорщини та інших західноєвропейських країн.

 У 1476 році захисники фортеці відбили напад османських військ султана Мухамеда ІІ Фатіха. Проте невдовзі Молдовська держава була змушена стати васалом Османської Порти і розмістити у Хотині яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

Потім, починаючи з 1538 до 1711 року, фортеця безліч разів переходить з рук в руки, під її стінами відбуваються найзапекліші битви, тут підписуються числені мирні договори, які знов порушуються і знов підписуються. Частини фортеці руйнуються та відновлюються, проте загальна архітектура не змінюється.

З найвідоміших та найкрутіших епізодів можна виділити два: захоплення фортеці п’ятьма сотнями козаків (всього п’ятьма сотнями!!!) під керівництвом Дмитра Вишневецького у 1563 році та Хотинська битва 1621 року, коли 80 000 козацько-польсько-литовького війска перемогло 400 000 османського та змусили Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи, спровокували внутрішнє політичне послаблення султанської влади, що призвело до повстання яничарів та вбивства у 1622 році султана Османа II, а також посилення боротьби народів Османської імперії  за незалежність.

На початку XVIII століття значно зросла загроза експансії Московії на південь. В силу цих обставин в Стамбулі вирішили перетворити Хотин у головний форпост імперії на Дністрі. Протягом 1711–1718 років турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центральної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, в якій можна було розмістити 20-тисячне військо. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони й широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. Також збудували мечеть з мінаретом.

Після чергової російсько-турецької війни початку ХІХ століття, Хотин, разом з територіями між Дністром і Прутом, перейшов під владу Російської імперії на підставі Бухарестського миру 1812 року. У першій половині XIX століття фортеця перебувала під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди, але вона вже втратила своє колишнє оборонне значення та була передана місту.

Нині на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник, відбуваються числені реконструкції битв, проводяться фестивалі та знімаються історичні фільми. «Захар Беркут», «Д'Артаньян та три мушкетери», «Тарас Бульба», «Чорна стріла», «Могила Лева», «На війні як на війні», «Русалочка», «Сказання про доблесного лицаря Айвенго», та ще понад 40 фільмів, у зйомках яких брала участь фортеця.

Суворий і грізний вигляд мають оборонні стіни фортеці - замка. Зовні їх прикрашають викладені з червоної цегли чотири смуги, кожна з яких складається з кількох квадратів, вписаних один в один, та розташованими над ними чотирма рядами ступінчастих! пірамід завершених хрестами.

Такі мотиви часто зустрічаються в Українському народному мистецтві, особливо на Поділлі. Завдяки орнаменту, стіни висота яких досягає 40 метрів справляють враження монолітних і надзвичайно могутніх.

На внутрішнє подвір'я замка проходимо по дерев'яному мосту, який відбудували у 1969 році. Раніше фортечне подвір'я складалося з двох, розділених кам'яною стіною частин. Більша за площею частина подвір'я з жилими будинками і колодязем посередині, була призначена для гарнізону фортеці, колодязь пробитий в скелі на глибину 65 метрів, діаметром 2,5 метра. Воду з нього брали за допомогою великого дерев'яного колеса.

Менша частина фортечного подвір'я між північною баштою і комендантським палацом призначалося для військово-феодальної знаті. Раніше навкруги неї була відкрита аркада-галерея, завдяки чому ця частина подвір'я мала затишний вигляд і була досить гарною. Стіни комендантського палацу вкриті суцільним килимом малюнка, який утворює шахове чергування червоних цеглин та білокам'яних блоків. Привертають увагу портали в готичному стилі і облицювання вікон з різьбленого каменю. Палац збудовано в другій половині XV століття. Під ним розташовані два величезні підвали, в яких раніше зберігалися зброя і провіант. Раніше фортечне подвір'я було густо забудоване. Від давніх житлових споруд, крім палацу, збереглися лише стіни двоповерхового будинку, що прилягає до східної оборонної стіни. В його підземеллях колись знаходилась тюрма. На другому поверсі цього ж приміщення розташовувалась невелика замкова церква, що складалась з прямокутного нефу з півкруглою абсидою зі сходу та прямокутного бабинця з заходу. Вікна церкви одночасно були й бійницями. Майже всю західну стіну центрального приміщення займає величезний портал. На внутрішніх стінах церкви збереглися фрагменти фресок кінця XV, початку XVI століття, їх червоно-жовто-чорні орнаменти нагадують за малюнком, композицією і колоритом мотиви оздоб подільських писанок. 

Піднявшись на бойовий майданчик оборонних стін, можна обійти по всьому периметру фортеці, познайомитись з конструктивними і архітектурними особливостями оборонної лінії.

Найбільша, північна башта, прямокутна в плані (21x18) метра. У ній три яруси бійниць для важкої артилерії. Кожна бійниця витесана з кам'яного блоку і має форму перевернутої замкової щілини. Зверху башти розміщується огороджений кам'яними зубцями бойовий майданчик. Він перекритий пірамідоподібним шатром. Башта була розрахована на самостійну оборону, як остання твердиня фортеці.

Вище фортечних стін, крім північної здіймається ще чотири башти: надворітня, східна, комендантська і південно-західна. В них також знаходилась важка артилерійська зброя. З башт є виходи на бойові майданчики, що проходять вздовж оборонної стіни шириною майже 5 метрів. З переднього боку замок захищають кам'яні зубці висотою З метра. Під час ворожого штурму на бойових майданчиках розміщувалися воїни і через щілини між зубцями стріляли, кидали, каміння, лили окріп та розтоплену смолу.

Хотин, Чернівецька область. Координати: 48.517866, 26.498739.

Розклад роботи: 9.00 - 18.00, без вихідних.

Ціни квитків.

·         дорослі – 20,00 гривень;

·         для дітей віком від 7 до 14 років та студентів (за наявності студентського квитка)– 10,00 гривень;

·         фотозйомка – 10,00 гривень.

·         відеозйомка – 15,00 гривень.

Вартість екскурсій:

·         груп відвідувачів (дитячих, студентських, дорослих) в кількості до 25 чоловік – 50,00 гривень;

·         груп відвідувачів (дитячих, студентських, дорослих) в кількості понад 25 чоловік – 100,00 гривень.

Чернівці, Україна, цікаві місця, пам’ятки, що подивитися, де побувати, що відвідати в Чернівецькій області, пам’ятники архітектури, замки, фортеці, поїздки, подорожі, тури Україною, самостійні поїздки.