Сам собі Мандрівник

Окрасою і ключовою спорудою в забудові Театральної площі Чернівців є музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської, побудований як міський театр за проектом віденських архітекторів Ф.Фельнера і Г.Гельмера у 1903-1905 роках. Передувала цьому активність чернівчан в кінці ХІХ століття, котрі всією передовою громадою переконливо просили тодішнього мера збудувати у місті театр. Влада обійти увагою вимоги завзятих людей не могла і, в результаті, Чернівці отримали свою перлину.

Після приєднання у 1774 році західної частини Буковини до Габсбурзької монархії, чернівчани отримали можливість насолоджуватись постановками італійського театру тіней. Проте, досить довго столиця буковини не мала спеціалізованого театрального приміщення. Спектаклі, навіть найвідоміших театральних труп, ставилися або під відкритим небом у Фольксгартені, або в міському казино чи в готелях «Молдавія» та «Чорний орел».

З часом проблема відсутності міського театру ставала все нагальнішою, і спочатку розглядався варіант використання для потреб вистав зали «Музичного товариства», будівництво якого розпочалося у 1876 році. Проте, було прийнято рішення про зведення окремої будівлі міського театру на 547 місць за проектом Йозефа Грегора на розі Шкільної та Турецької вулиць, яке було завершене у 1878 році. Одноповерхова, дерев'яна споруда була дуже скромною зовні. Водночас, за свідченнями сучасників, мала вишуканий інтер'єр, художнім оформленням якого займався віденьський маляр, професор Карл Йобст, який до того вже був відомий в Чернівцях завдяки своїм розписам Трьох-Святительської церкви Резиденції митрополитів Буковини і Далмації та зали «Музичного товариства». З міркувань пожежної безпеки у 1904 році подальше використання цього приміщення для потреб театру було заборонене.

А 30 травня 1904 року Г. Гельмер представив на розгляд комісії остаточний проект нового театру. 3 липня 1904 року розпочалося будівництво. Запрошені архітектори мали не абиякий досвід будівництва театрів по всій Європі. Працюючи разом майже сорок років, вони спроектували близько 50-ти театрів, які споруджено у різних європейських країнах.

Загальний кошторис становив близько 600 тис. крон. Чорнова побудова театру була закінчена восени 1904 року, а всі конструктивні, скульптурні роботи, а також облаштування сцени – взимку 1904-1905 років. Для оздоблення і прикрашення театру запросили майстрів з різних куточків Австрійської імперії. Остаточно збудоване театральне приміщення передано директору театру Адольфу Ранценгоферу 3 жовтня 1905 року. Того ж дня глядачі побачили першу виставу на сцені новобудови — п'єсу Франца Шьонтана «Марія Терезія».

Ця надзвичайно гарна монументальна споруда епохи Ренесансу нині є центром Театральної площі. Фасад будівлі оформлений в стилі віденського бароко з широким використанням у деталях елементів модерну. Його головний вхід прикрашають горельєф та скульптурні композиції за мотивами грецької міфології, виконані віденським майстром Ернстом Геденбартом. Над вікнами – чудові фронтонні групи, а в нішах вздовж бокових фасадів встановлені бюсти Гете, Шіллера, Бетховена, Шуберта, Моцарта, Гайдна. Пізніше було додано ще Шевченка та Пушкіна.

Тристулкові парадні двері ведуть в ажурний овальний вестибюль, який гармонійно поєднаний з біломармуровими сходами на другий і третій поверхи. Гарно прикрашена зала для глядачів складається з партеру, лож бельєтажу та амфітеатру. Навколо – неповторне архітектурне оздоблення, оригінальні прикраси в стилі бароко, ліпний декор, розкішна орнаментовка – усе це виконано в білому та золотому кольорах.

Досить тривалий період приміщення театру використовувалось лише для гастрольних вистав різних європейських колективів. І тільки у 1941 році презентацією чернівчанам своєї першої прем’єри — «Лісова пісня» Лесі Українки, тут з’явилася власна театральна трупа, яка й сьогодні чарує жителів та гостей Буковини своїм мистецтвом.

Зогляду на те, що театр від початку відкривався як німецький, то й в репертуарі здебільшого були твори західноєвропейської класики: Джузеппе Верді, Ріхард Вагнер тощо. Особливо шанували чернівецькі театрали Йоганна-Фрідріха Шиллера, якому у 1907 році встановили пам'ятник перед будівлею театру.

Після анексії Північної Буковини королівською Румунією, у Чернівцях розпочалася широкомаштабна кампанія з «боротьби із австрійською спадщиною». Не оминула сумна доля й місцевий театр. Зокрема, у січні 1922 року, організована окупаційною адміністрацією, група молодих румунських шовіністів зірвала виставу за участю гастролюючої у Чернівцях німецької зірки Александра Моіссі. Захопивши театр, молодчики позривали усі німцькі написи, вивісили румунський триколор, та змусили акторів і глядачів перейти у приміщення «Музичного товариства». Водночас, місцева влада використала інцидент для того, щоби відібрати будівлю у громади міста. Вже 1 лютого 1922 року її перетворили у «Teatrul Național» (Національний Театр). Було знищено герб, розміщений на фронтоні. До всього місцеву німецьку громаду змусили демонтувати «пам'ятник Шиллеру», який з траурною процесією перенесли на територію Німецького Народного Дому.

Під час Другої світової війни трупа театру перебувала в Татарстані та Марійській АРСР, де здійснила ряд постановок. Свій перший сезон у визволених Чернівцях театр відкрив 4 листопада 1944 року виставою „Чому не гаснуть зорі” О.Копиленка.

У 1954 році театру надано ім’я великої української письменниці Ольги Кобилянської, а в 1980 році їй встановлено пам’ятник.

Протягом 1977 – 1980 років проведено реставрацію приміщення, після чого цей неповторний храм мистецтва пережив своє друге народження і його було занесено в список пам’яток архітектури України.

 Театральна площа, 1, Чернівці. Координати: 48.29187, 25.931527.

Чернівці, Україна, цікаві місця, пам’ятки, що подивитися, де побувати, що відвідати в Чернівецькій області, поїздки, подорожі, тури Україною.