Сам собі Мандрівник

Hum

Матеріал з Вікіпедії.

З населенням 23 жителі, місто Хум занесене до Книги рекордів Гіннеса як найменше місто у світі. Легенда свідчить, що місто Хум було побудоване гігантами. Після зведення мосту в долині річки Мирни у них залишилося трохи каміння, з якого вони і побудували фортецю Хум.

Вчені вважають, що фортецю побудував на місці римського поселення маркграф Ульріх I на межі своїх володінь за часів, коли Істрія входила до складу франкського королівства. Вперше під назвою «Фортеця Холм» («Castrum Cholm») місто згадується в дарчій маркграфа Ульріха II, датованій 1102 роком. Згідно з документом, Хум і ще кілька замків віддані Аквілейській патріархії, якій він згодом і належав три століття. Аж до XVII століття у всіх документах Хум іменується фортецею.

Під час війни 1612 — 1618 років місто було спалене, після чого грунтовно перебудоване. Сучасний зовнішній вигляд Хума завершено на початку XIX століття будівництвом парафіяльної церкви Вознесіння Марії.

У період розквіту міста в XV—XVI століттях його населення сягало 300 осіб. У 2001 році було зареєстровано всього 17 жителів.

Будівлі.

Хум, що стоїть на вершині зеленого пагорба на висоті 349 метрів над рівнем моря, оперізує добре збережена стародавня фортечна стіна, частково зруйнована після переходу Хума в 1412 році у володіння Венеціанської республіки. Тоді місто мало назву Колмо (у перекладі з італійської — «пагорб»). В рамках хорватизації італійських назв, коли 1947 року півострів Істрія було анексовано в Італії та включено до складу Югославії, місто було перейменовано на Хум, що в перекладі з хорватської мови також означає «пагорб».

Свій сучасний вигляд Хум отримав уже в період раннього Середньовіччя. Місто складається тільки з двох маленьких вулиць з тринадцятьма житловими будинками, парафіяльної церкви, побудованої в 1802 році, романської церкви ХІІ століття, цвинтаря, типового істрійського ресторану (хумська коноба), магазинів з сувенірами та музею. В Хумі є навіть свій автобус, який ходить за розкладом тричі на день.

Пам'ятки.

Стародавній собор має старі фрески, які є унікальними витворами мистецтва у всій Істрії. Собор опинився під сильним впливом Візантійського мистецтва, крім того, він засвідчив зіткнення двох різних культур. Приблизно сорок написів, що відносяться до часу від ХІІ до ХV століття, висічені на стінах цієї церкви.

Всередину можна потрапити через єдину міську браму, побудовану в 1562 році і оновлену сучасними майстрами по металу.

Від міста Роча до Хума веде семикілометрова «Алея глаголиці» — дорога, обабіч якої стоять пам'ятники, присвячені найдавнішій слов'янській азбуці — глаголиці.

Традиції.

В Хумі збереглася традиція щорічних виборів мера, що проходять в середині червня, в День міста. У виборах бере участь лише чоловіче населення міста і 33 найближчих сіл. Мер міста — посада символічна, він має іншу основну роботу, а його головними обов'язками є участь в офіційних церемоніях і врегулювання суперечок серед жителів. Вибори закінчується фестивалем пісень і танців північної і середньої Істрії.

Серед постійних мешканців міста окрім мера є один поліцейський, один пожежник, один лікар, один суддя. Деякі будинки не заселені, але це не означає, що вони кинуті, статут міста наказує стежити за зовнішнім виглядом будівель. Ті хто постійно не живе в місті приїжджають в Хум на вихідні і приводять в порядок свої будинки і територію навколо них.

У Хумі виготовляють так званий «Humska biska», домашній бренді, що готується тут за рецептом, якому вже більше двох тисяч років, та який був одним з чудес стародавніх кельтів. Спосіб приготування лікарського напою був успадкований від останнього священика Хума, відомого торговця травами. Бішку можна придбати у всіх сувенірних магазинах міста, також вона подається в традиційному ресторані міста - конобі.

Координати: 45.348737,14.04984.