Сам собі Мандрівник

Poreč

Поселення на місці сучасної центральної частини міста існувало з доісторичних часів - за 800 років до н. е. іллірійці побудували тут порт. Археологічні розкопки свідчать про жваву торгівлю в цих місцях в VI-V століттях до н. е.

В 177 році до н. е. римляни завоювали територію стародавньої Істрії, а на початку нашої ери, за часів правління імператора Октавіана Августа, поселення Parentim (Паренте, латинська назва Пореча), що мало раніше статус колонії, отримало офіційний статус міста. Дуже вигідне розташування міста в глибині бухти, прикритої з моря острівцем св. Миколи сприяло швидкому зростанню міста і порту.

У III столітті в місті була заснована християнська громада, а в VI столітті була побудована християнська базиліка, що збереглася до наших днів.

З 478 року, часу падіння Західної Римської імперії, по 1267 рік, коли місто стало належати Венеції, Пореч багато разів змінював правителів. Ним володіли лангобарди, остготи, франки, візантійці, слов'яни. Останні прийшли на Істрію в VII столітті.

Венеціанська республіка володіла містом понад 500 років аж до свого падіння. У 1797 році Пореч був приєднаний до Австрії. У період 1805-1813 років місто контролювали наполеонівські війська, а в 1813 році Пореч знову відійшов до Австрії.

За свою довгу історію Poreč (Пореч) багаторазово піддавався розоренню з боку генуезців і турок. Особливо сильно населення міста скоротила епідемія чуми, занесена з торгових суден в XVII столітті, кількість жителів Пореча скоротилося до небувало низького рівня - всього 100 чоловік. Практично спустошені території були колонізовані Венецією, яка населила місцевість вихідцями з Далмації, Боснії, Чорногорії і Албанії.

В результаті Першої світової війни Пореч разом з усім півостровом Істрія перейшов під контроль Італії, в той час як Далмація увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія. А після Другої світової війни став частиною Хорватії, що увійшла до складу Югославії. У цей період відбувалася міграція населення, в основному словенців, сербів і боснійців, в Істрію. На півострові їх вабила як промисловість, котра отримала сильний розвиток в містах Pula (Пула) і Rijeka (Рієка), так і процвітаюча індустрія туризму в Поречі. Після розпаду Югославії в 1991 році місто стало частиною незалежної Хорватії.

Багато будинків Пореча побудовані на фундаментах давньоримських споруд. А мощення вулиць пам’ятає взуття багатьох народів, котрі ними ходили.

Центральна історична частина міста з Євфразієвою базилікою внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Декуманська вулиця (45.227682,13.594709) - головна вулиця Пореча, яка бере свій початок від п'ятикутної вежії і проходить через весь півострів Старого міста. Раніше вона була головною магістраллю римського міста. Сьогодні вулицю обрамляють будинки у величному готичному стилі з елементами бароко і ренесансу. Назва вулиці пояснюється її географічною орієнтацією. Справа в тому, що в Римській імперії всі вулиці, орієнтовані зі сходу на захід, називали Декуманус, а ті, що орієнтовані з півночі на південь називали Кардо. А головний міський Декуманус називали  Декуманус Максимус. Сьогодні ж ця вулиця є найпопулярнішою серед туристів. Життя тут по-справжньому починає вирувати тільки після обіду і триває до пізньої ночі. Саме після полудня вуличні кафе і ресторанчики переповнені туристами, працюють магазини і навіть дискотеки. Сувенірні крамниці, художні салони і картинні галереї - тут є на що подивитися. Прогулюючись по цій вулиці, ви можете побачити, наприклад, Готичний будинок, П'ятикутну вежу, побудовану в 1447 році а також Будинок левів.

П'ятикутна вежа  на вулиці Декуманус (45.227682, 13.594709) - один з найстаріших архітектурних об'єктів на території Пореча. Знаходиться П'ятикутна вежа в самому початку вулиці Декуманус. Будівництво вежі відноситься до раннього середньовіччя - ймовірно, її звели в XIII столітті. Стиль будівлі - готичний, а фасад будівлі прикрашений венеціанським левом. Будівництвом, найімовірніше, керував Вернері де Жилаго, архітектор, який жив у Поречі. Раніше з іншого боку вулиці була симетрична їй вежа, а між ними знаходилися міські ворота, проте, після французької інтервенції на початку XIX століття, вежа і ворота були розділені. Сьогодні П'ятикутна вежа є одним з головних туристичних об'єктів на території старого міста. Також частиною історичного комплексу є сучасний ресторан традиційної хорватської кухні, котрий розташований у вежі.

Романський будинок (45.228078,13.591558)  - споруда, яка була зведена в Поречі в XIII столітті. Розташований будинок на вулиці Декуманус, недалеко від площі Марафор. Романський будинок неодноразово перебудовувався і реконструювався, а останні такі зміни будівля зазнала, найімовірніше, в XVIII столітті, коли до другого поверху був доданий дерев'яний балкон. У 1926 році була проведена ще одна реконструкція, в результаті якої будинок перетворився у виставковий майданчик. Незважаючи на те, що в будинку проводилися різні заходи, в ньому збереглися риси притаманні старовинним житловим будівлям. Матеріалом для будівлі послужили необроблені кам'яні блоки. Вікно головного фасаду - типова романська біфора. Доповнюють споруду зовнішні сходи. До закінчення Другої світової війни Романський будинок був частиною будівель, знищених в ході бомбардувань. Уряд Пореча вирішив не відновлювати їх, тому сьогодні будівля є окремим об'єктом.

Площа Марафор

(західний кінець вулиці Декуманус, 45.228171,13.590807).

Опинившись у Поречі, неможливо не побувати в цьому унікальному історичному місці. Розташована вона в кінці півострова, на території старого міста, сьогодні ця частина є центром Пореча. Назва площі - Марафор - ймовірно походить від слів «Марс» і «Форум», тобто по суті це «Форум з Храмом Марса». У давні часи на ній був розташований Римський форум, в даний час від тих споруд збереглися лише фрагменти. Межі площі утворюють характерну для давньоримських площ форму квадрата. Колись тут знаходився храм Марса, від якого залишилися частини кам'яних колон і масивні кам'яні блоки. Крім цього, тут був ще один храм, присвячений Нептуну. Храм Нептуна розташовується в парку в західній частині площі Марафор. Збереглися деякі окремі фрагменти цієї найдавнішої споруди, яка присвячена Нептуну - богу морів. Обидві архітектурні пам'ятки датуються I століттям нової ери.

Крім цих двох храмів, на північному заході від площі Марафор знаходиться Великий Храм, що був зведений також на початку першого століття. Багато років він вважався одним з найбільших на території Адріатики, але до нашого часу «дожила» тільки мала частина стін і фасаду Великого Храму.

Цікаво, що в римську епоху площа розташовувалася значно вище, про що свідчать фрагменти стародавньої бруківки та значна кількість будинків, які були побудовані тут без всякого фундаменту - вони розташовуються безпосередньо на тротуарі.

Крім числених пам'яток, що приваблюють туристів на площу Марафор, тут розташовані численні коктейль-бари і джаз-клуби. Влітку музиканти нерідко виходять на відкриту веранду і усі мандрівники, що прогулюються форумом, мають можливість насолодитися музикою.

Евфразієва базиліка (Eufrazijeva bazilika)

Eufrazijeva ulica, Poreč, Hrvatska

Знаменита на весь світ ранньохристиянська Евфразієва базиліка в Поречі – унікальний зразок візантійського мистецтва. Базиліка була збудована в середині VI століття на фундаменті з каменів більш ранньої церкви Св. Мавра початку IV століття.

Єпархія в Поречі належить до числа найдавніших на Адріатиці і була заснована на стику III і IV століть. Перша каплиця на місці сучасної базиліки, присвячена святому Мавру, покровителю Пореча, була побудована в другій половині IV століття. Незабаром після зведення каплиця була перебудована в церкву з одним нефом і одним боковим вівтарем. Деякі частини цієї церкви збереглися до наших днів, серед них підлогова мозаїка, яка зараз знаходиться в саду. На мозаїці можна побачити зображення свастики і риби, які вважаються символами раннього хрестиянства.

У 539 році Пореч перейшов під контроль Візантії. Сучасна базиліка, присвячена Пресвятій Богородиці, була споруджена в VI столітті за правління єпископа Евфразія, на ім’я якого базиліка почала іменуватися. Базиліка була зведена на місці старої церкви, що знаходилася в напівзруйнованому стані після набігів готських племен. Всього будівництво базиліки зайняло близько 10 років. Для будівництва використовувалися в тому числі і фрагменти старої церкви. Настінні мозаїки були виконані візантійцями, підлогові мозаїки у візантійському стилі зроблені місцевими майстрами. Евфразій зображений на одній з мозаїк апсиди поруч зі св. Мавром з моделлю базиліки в руках.

Архітектура Евфразієвої базиліки виконана в стилі візантійської і романської епохи. Це тринефний храм, два бічних нефа відокремлені від центрального колонадами з 18 грецьких колон з пишними візантійськими і романськими капітелями. На кожній колоні зображено монограму св. Евфразія. Арки між капітелями прикрашені фресками. У капелі поруч з Сакрістією зберігаються мощі ряду святих, у тому числі святого Мавра.

Над вівтарною частиною знаходиться багато прикрашений мармуровий ківорій, створений в 1277 році на замовлення єпископа Отто. Балдахін, декорований мозаїкою, підтримується чотирма мармуровими колонами VI століття, котрі до 1277 року були частиною старого ківорію. На фронтальній стороні ківорію зображена сцена Благовіщення. У XV столітті єпископ Іван замовив для вівтаря базиліки в Італії карбований рельєф в стилі ренесанс, виконаний з позолоченого срібла. Поліптих венеціанського художника Антоніо Віваріні відноситься до того ж періоду. Картина із зображенням Таємної вечері написана Пальмою Молодшим.

Передня стіна апсиди обрамлена мозаїчною стрічкою, яка містить хвалу Евфразія та його роботу. Задня частина апсиди декорована кам'яними плитам з перламутровими інкрустаціями. У апсиді знаходиться єпископський трон, оточений канделябрами.

У 1440 році на території міста відбувся серйозний землетрус, в результаті якого була зруйнована частина базиліки. Довгий час вона перебувала в запустінні і була реконструйована тільки в ХVIII столітті, в архітектуру будинку були додані нові барокові елементи. Під час ще однієї реконструкції в XX столітті більш пізні барокові елементи були видалені.

Іншими елементами комплексу є восьмикутний баптистерій і єпископський палац, зведені в VI столітті одночасно з базилікою, атріум з древніми могильними плитами і дзвіниця XVI століття. На дзвіницю можна підійматися.

Найбільш цінним надбанням базиліки є мозаїки, видатний зразок візантійського мистецтва VI століття. Мозаїка Евфразієва базиліки – жива  картина, надзвичайно гарна, котра принесла Поречу світову популярність. На мозаїці тріумфальної арки над апсидою зображений Хрестос, що тримає розкриту книгу з текстом «Я світло істинне» і апостоли. Стеля над апсидою прикрашена мозаїкою, що зображує Марію з Немовлям, що сидять на небесному троні. З боків знаходяться зображення ангелів і місцевих святих, у тому числі святого Мавра, архідиякона Клавдія, єпископа Евфразія. Всі фігури зображені такими, що стоять на квітковому лугу. Великі мозаїки між вікнами апсиди зображують сцени Благовіщення і Відвідини.

З 1997 року Евфразієва базиліка увійшла до списку об'єктів, що охороняються ЮНЕСКО.