Сам собі Мандрівник

Якщо бажаєш, щоб вийшло добре - зроби Сам

Братислава. Собор святого Мартина

Katedrála sv. Martina

Протягом 270 років, між 1563 та 1830, ця церква була коронаційним собором королів Угорщини. У соборі святого Мартина були короновані 11 королів та 8 королівських дружин. Всі вони були з дому Габсбургів. Тільки імператор Йосип II не міг бути коронований як король Угорщини, тому отримав прізвисько «король у капелюсі». Просто протягом певного часу Братислава була столицею Угорського королівства.

Це було пов'язано з турецькою навалою, коли Угорщина втратила більшу частину своєї території. Після окупації Буди, королівський двір переїхав до Братислави в 1536 році, тож Братислава стала столицею і коронаційним містом Угорщини.

Археологічні дослідження свідчать, що нинішній собор стоїть на місці старовинного поселення кінця кам'яного віку - неоліту. Майдан, на якому нині стоїть храм, ймовірно, був центром стародавнього міста, а пізніше він став центром соціальних і релігійних подій Пожоні (так місто називалося до перейменування у 1919 році на Братиславу). За деякими відомостями раніше, в XI столітті, тут знаходилася невелика церква - ротонда, яка потім була перебудована в каплицю, в нижній частині якої знаходився склеп.

У 1221 році через збільшення кількості населення міста, було вирішено збудувати новий собор, з появою котрого «авторитет» міста значно виріс. У 1291 році король Анджей III видав Пожоні муніципальний привілей, який дозволяв вибирати міського голову та присяжних для суду. Отримавши такі вольності, місто стало активно розвиватися та розширюватися. Новий собор став частиною міської стіни, а його дзвіниця була одночасно сторожовою вежею.

Подальший розвиток міста спричинив необхідність нового збільшення головного собору, і в XIV столітті було вирішено будувати новий храм. Однак, на той час вся міська земля була вже забудована, і єдиною можливістю збудувати новий собор була перебудова старого. Тож старий собор практично розібрали, і на тому ж місці, використовуючи будматеріали старого собору, побудували новий. Реконструкція, а фактично перебудова, закінчилася до кінця XIV століття, а в першій половині XV століття собор дещо добудували та освятили в 1452 році.

Тепер міське панство мало файне місце, де можна було через облаштування каплиць хизуватися один перед одним, а також місце автоматичного потрапляння прямо в Рай після смерті, через поховання у крипті собору. Храм гарнішав, самолюбство багатих городян задовольнялося, священники не сумували. Але справжній розквіт собору святого Мартина настав після переїзду в місто двору угорських королів та початок коронацій у ньому королів Угорщини.

Нажаль, та краса до нас не дійшла. Велика пожежа у ХІХ столітті знищила все внутрішнє оздоблення храму. Після неї лишилися тільки стіни. Пожонь уже не столиця, та й панство втирало один одному носа уже не виглядом каплиць у соборі. Після відновлення вигляд церкви став майже аскетичний.

Після відбудови у внутрішньому оздобленні мало що залишилося від попереднього собору. Привертають увагу гарні склепіння, вітражі в пресвітерії і знаменита бронзова статуя патрона храму. Також цікава  бічна каплиця св. Яна Ялмужніка в північній наві, оздоблена в стилі бароко: вівтар зі срібною труною та багато прикрашені стіни і перекриття.

Архітектурною домінантою собору є вежа дзвіниці у західній частині церкви. Чотирикутну вежу вінчає стрункий шолом XIX століття з позолоченою 300-кілограмової короною св. Стефана на вершині. На позолоту цієї корони пішло 8 кілограмів золота. На фасаді дзвіниці розташований годинник.

У підземеллях собору знаходяться поховання відомих представників духовного стану і дворянських родів. Підземелля відкриті для відвідування туристами.

Bratislava, Rudnayovo námestie, 4549/1. Координати: 48.142251, 17.105155

Автомобіль можна припаркувати на вулиці Námestie SNP. Координати: 48.145668, 17.108581.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити