Сам собі Мандрівник

Цей музей є найбільшою скарбницею світового мистецтва в Україні, а унікальні зібрання та окремі пам'ятки забезпечили музею визнання далеко за межами країни. Раніше він називався Київський музей західного та східного мистецтва, нині він названий на честь фундаторів зібрання, що стало основою колекції, Богдана та Варвари Ханенків.

Тож, якщо ви плануєте подорож визначними місцями столиці та плануєте відвідати музеї Києва, то саме в цьому музеї ваш тонкий смак отримає найбільше задоволення.

Основою колекції стало приватне зібрання видатних українських меценатів кінця ХІХ - початку ХХ століть Богдана Івановича та Варвари Николівни Ханенків. Протягом кількох десятиліть вони формували свою колекцію, яка, без сумніву, стала проявом особистого смаку власників. Богдан Іванович і Варвара Николівна належали до тієї когорти збирачів, які були захищені від сторонніх впливів. Збирали те, що відповідало їхнім поглядам і відчуттям, але ніколи - зі снобізму. Адже обоє походили з давніх, небідних та шляхетних родів. Богдан Іванович – з роду гетьмана Правобережної України Михайла Ханенка, а Варвара Николівна була старшою донькою відомого підприємця, "цукрового короля", мецената, колекціонера Николи Артемовича Терещенка.

Вже на початку ХХ століття колекція була високо поцінована в середовищі знавців і визнана кращою серед нових приватних збірок того часу. Періодичні видання початку ХХ століття засвідчують участь творів з колекції Ханенків на виставках у Києві, Петербурзі та Москві, переважно благодійних.

1873 року Богдан Ханенко переїздить до Петербурга, де починає службу у департаменті юстиції. 1874 року одружується з Варварою Николівною Терещенко. З того часу подружжя захопилося колекціонуванням художніх творів та вивченням історії мистецтва. На аукціонних розпродажах він знайомився з авторитетними вітчизняними та зарубіжними антикварами, постійно відвідував Апраксін двір - на той час центр торгівлі предметами старовини. Апраксін двір з його крамничками  тривалий час служив для колекціонера основним джерелом поповнення зібрання. Саме у Петербурзі були придбані полотна італійців Ладзаріні, Франческіні, Лібері, Руопполі, голландця Венікса, нідерландця П. Брейгеля Молодшого, які нині є окрасою експозиції музею.

З 1876 до 1881 року Ханенко був членом окружного суду у Варшаві. В цей час подружжя активно подорожує країнами Європи, знайомиться з музейними колекціями та купують художні твори. Варшавський період життя Б.І.Ханенка позначений придбанням значної кількості творів як стародавнього живопису, так і прикладного мистецтва. Більшість їх походила з приватної збірки графа Брюля. 

У 1880-х роках вже остаточно визначились смаки і симпатії колекціонера. Він віддає перевагу живописцям Нідерландів, Фландрії, Голландії та італійським майстрам кінця XIV-XVIII століть. Після виходу в 1881 році у відставку, проживаючи у Москві, на колекціонера чекала рідкісна удача - він придбав дві цінні колекції живопису: одну - у купця-любителя Постнікова, який розпродував багату збірку картин князя Кочубея; другу - у відомого кіннозаводчика Малютіна. Унікальною знахідкою був натюрморт Хуана де Сурбарана, датований 1640 роком.

Оселившись у Києві, подружжя Ханенків безпосередньо вплинуло на розвиток культурної ситуації міста та розбудову музейної справи. Діяльність Богдана Івановича у Києві поширювалась у кількох напрямках: сільськогосподарське і промислове підприємництво, фінанси, державна законотворчість, благодійництво, охорона здоров'я, народна освіта, історія, мистецтво; був членом Державної Думи Росії від промисловців.

Діяльність Богдана Івановича на культурній ниві була надзвичайно багатогранною. Зокрема, появі в Києві першого публічного музею завдячуємо Ханенкові (нині Національний художній музей України). Петербурзька Академія Мистецтв, Імператорське археологічне товариство та Антропологічне товариство у Парижі визнали високий авторитет Ханенка як блискучого знавця мистецтва і старожитностей.

У другій половині 1880-х років розпочалися постійні і тривалі зв'язки з закордоном. Ханенко уважно стежить за європейським художнім ринком, замовляє каталоги  зарубіжних аукціонів, часто виїздить за кордон. Він поповнює колекцію на аукціонах Відня, Берліна, Парижа, Мадрида. Але найбільш плідними були його поїздки до Італії. Близько 100 цінних, унікальних полотен, значну кількість скульптурних творів та виробів прикладного мистецтва придбано з виставлених на аукціонах Риму та Флоренції відомих родинних колекцій принца Боргезе, герцога С.Є ді Вердура, графа Л.Паар, Л. Борг де Бальзан, М.А. Альберічі та інших. Придбані на європейських аукціонах твори стали найціннішим поповненням музею. Полотна живописців раннього Відродження, а також "Портрет інфанти Маргарити" уславленого іспанського художника Д.Веласкеса, унікальний диптих "Поклоніння волхвів", що належить нідерландському художнику XV століття на умовне ім'я "Майстер Ханенківського Поклоніння волхвів"  і нині приносять славу музею.

У 1880-х роках сучасна вулиця Терещенківська (тоді Олексіївська) була спланована для забудови і завершувала утворення площі біля Університету. Ділянку під № 15 купив Никола Артемійович Терещенко. Будинок було зведено за два будівельні сезони - 1887-1888 рр. Автором проекту прийнято вважати петербурзького архітектора Мельцера. У 1888 році садиба з будинком переходить у власність подружжя Ханенків. Внутрішнє оздоблення інтер'єрів створювалося вже за нових господарів. Зовні будинок, перш за все, вражає красою своїх світлих стін, стриманістю архітектурних прикрас, що додають невеликій за розміром споруді ясності і гармонії.

Для Києва будинок-музей Ханенків - явище унікальне. Концепція музею в уяві власників поступово змінювалася: від звичайного приватного зібрання до ідеї загальнодоступного міського музею. Інтер'єри залів, згідно з задумом господарів, мусили відповідати представленим в них колекціям, створювати образ відповідних епох. В основі вирішення інтер'єрів будинку була художня стилізація.

Невдовзі будівля виявилася замалою для художньої колекції, що швидко зростала. У 1891 році до будинку зводиться двоповерхова прибудова. Первісний вигляд головного фасаду зазнав змін, а між вікнами другого поверху з'являється рельєфне зображення герба роду Ханенків.  У 1914 році після нівелювання вулиці, під двоповерховим фасадом з'явився глухий цокольний поверх. Це спричинило необхідність улаштування пандуса біля головного входу, який замінено у 1924 році високим ганком зі сходами.

Вже на початку ХХ століття колекція фактично була музеєм, Б.І. Ханенко зробив науковий опис живописних творів, провів облік збірки гравюри. Вийшли друком два видання каталогу картин. У трьох альбомах було опубліковано твори нідерландської, фламандської та голландської шкіл. Після участі у виставці, організованої у Петербурзі 1908 року журналом "Старые годы", колекція була високо поцінована в пресі й визнана кращою серед нових приватних збірок тогочасної Російської імперії. Вона не лише вирізнялась високим художнім рівнем, а й була єдиною приватною колекцією, де школи і напрямки були представлені в їх еволюції. Живопис і скульптура, гравюра, порцеляна і майоліка, старовинні меблі, великокняже та візантійське золото, російська ікона й українське народне мистецтво, художні пам'ятки Близького та Далекого Сходу - таким був склад ханенківського зібрання.

У 1919 році колекція Ханенків була націоналізована і набула статусу державної музейної установи. Великих ціннісних збитків зазнає зібрання Ханенків у 1920-30-х роках. При розподілі експонатів між українськими музеями за їхнім профілем пішла з музею разом з російською іконою та українським ужитковим мистецтвом цінна збірка старовинної європейської та східної зброї XV-XVII століть. Були вилучені для контори "Антикваріат" та відправлені на експорт кілька кращих творів живопису та прикладного мистецтва. В держбанку опинилася безцінна для України колекція великокняжого та візантійського золота й срібла. Великих втрат зазнала колекція під час Другої Світової війни. Але незважаючи на непоправні втрати минулих десятиліть, колекція Ханенків і досі залишається найбільш цінною частиною сучасного зібрання.

Протягом свого існування зsбрання музею постійно поповнювалося. Серед надходжень - твори нідерландської, фламандської  і голландської художніх шкіл XVII століття петербурзького колекціонера Щавинського, твори з яготинського зібрання князів Репніних, Кабінету мистецтв Київського університету, приватних колекцій Терещенків, Сахновських, Гудим-Левковичів, музеїв Москви, Ленінграда, Києва. Цінним надходженням став дарунок Т. Жаспар - колекція творів китайського живопису та прикладного мистецтва XIV-XX століть.

1998 року у відреставрованому приміщенні музею відкрито нову експозицію, де представлені кращі твори мистецтва XIV-XIX століть країн Європи. Вперше в музейній практиці України створено меморіальну експозицію, присвячену засновникам музею Богдану та Варварі Ханенкам.У 2004 році в окремому залі музею створено експозицію знаних у всьому світі унікальних візантійських енкаустичних ікон VI-VII століть.  У 2006 році було відкрито нову експозицію - мистецтва країн Сходу. У 2009 році відкрито експозицію «Мистецтво Стародавнього світу».

Експозиція «Західноєвропейська колекція»

Серед багатьох художніх скарбниць України музей Ханенків вирізняє те, що шедеври мистецтва представлені у відповідно стилізованих інтер’єрах. На першому поверсі розміщено експозицію «Мистецтв Стародавнього світу» (Єгипту, Греції та Риму), а також меморіальний кабінет, присвячений засновникам музею Богдану Івановичу  та Варварі Николівні Ханенкам.

Експозицію західноєвропейського мистецтва розгорнуто на другому поверсі. У більшості залів: «Велика вітальня», «Червона вітальня», «Галерея», «Дельфтська їдальня», «Золотий кабінет» збереглося оформлення інтер’єрів, виконане в дусі історизму кінця ХІХ століття. Сучасну експозицію побудовано згідно з регіонально-хронологічним принципом та у відповідності до задуму фундаторів музею: оригінальні твори живопису, скульптури та вироби прикладного мистецтва разом з декоративними елементами інтер’єрів складаються у цілісні комплекси  й відтворюють дух збіглих епох - від готики до рококо.

В цій частині експозиції представлено живопис Італії XIV - XVIII ст., полотна художників Нідерландів, Фландрії та Голландії XV - XVII ст., Іспанії  XV - XVII ст., Франції XVIII - XIX ст. Серед шедеврів колекції - твори провідних європейських майстрів різних напрямків.

Основні етапи розвитку західноєвропейської скульптури представляє група цінних поліхромних скульптур, вирізьблених майстрами Середньовіччя, роботи ренесансних майстерень Лоренцо Гіберті, Донателло, Луки дела Роббіа, високоякісні відливки за моделями уславлених барокових статуй Джованні да Болонья та Бенвенуто Челліні, а також твори таких самобутніх майстрів як Нікола Кордьє та Антоніо Канова. 

Вироби з бронзи та слонової кістки, ренесансні меблі, італійська майоліка, венеційське скло, порцеляна провідних європейських мануфактур, лімозькі емалі, брюссельські шпалери та ін. знайомлять із найбільш самобутніми явищами в історії західноєвропейського прикладного мистецтва. Окремий розділ експозиції присвячено унікальним візантійським іконам VI -VII ст.

З зали французького мистецтва XVIII ст., розташованого на другому поверсі, через невелику експозицію, де представлені окремі твори музейного зібрання гравюри, можна перейти до експозиції «Східна колекція».

Експозиція східного мистецтва

Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків зберігає найбільшу в Україні та найвагомішу в історичному і художньому сенсі колекцію творів мистецтва Сходу. Сьогодні вона розміщена в новій експозиції «Східна колекція» у будинку поруч з історичною будівлею Музею Ханенків. У чотирьох залах експозиції розгорнуто виставки «Буддійське мистецтво», «Мистецтво Китаю», «Мистецтво країн ісламу» та «Мистецтво Японії».До уваги глядачів представлено кращі твори живопису, скульптури, графіки, декоративного мистецтва. 

В залі «Буддійське мистецтво» розгорнуто показ ікон – танка, написаних майстрами  XVIII-XIX ст. Тибету, Монголії, Бурятії, Калмикії. Унікальними пам’ятками, починаючи від VI – XII століть, представлено буддійську вівтарну скульптуру. Різноманітні предмети культу, що традиційно вирізняються високим художнім рівнем виконання, експоновано такими предметами як ритуальна чаша «капала», труби «канлінги», ніж «пурбу», сакральний камінь «мані» тощо.

Колекція «Мистецтво Китаю» є найбільшою в Музеї. Зібрання китайського класичного живопису на сувоях представлено в експозиції творами доби Мін (1368 – 1644) «Монгол з конем» невідомого художника та «Півонії на скелі» Тан Гуанци з колекції Богдана Ханенка, а також роботами Сюй Вея (1521 – 1596) «Лотос», Лі Шаня (1711 – 1754) «Півонії та орхідеї» з відомої колекції Андре та Таїсії Жаспар.  З традиціями давньої цивілізації знайомлять предмети з литої бронзи доби Хань (206 до н.е. – 221 н.е.) та Сун (960 – 1279). Монументальну храмову скульптуру представлено творами доби Мін. Широко розгорнуто панораму традиційних художніх ремесел: вироби з порцеляни від сунського часу до періоду розквіту за часів імператорів династії Цин (1644 – 1911), речі з різьблених каменю та кістки, вироби з лаку, емалей та шовку.

Експозиція «Мистецтво країн ісламу» об’єднує художні пам’ятки середньовічного Ірану, Іраку, Єгипту, Сирії, Туреччини, країн на території Середньої Азії і Кавказу та Іспанії часів мавританського володарювання. В невеликій, але надзвичайно вартісній збірці мініатюри присутні: аркуш 1224 р. з ілюстрацією до «Фармакології» Діоскорида, «Чашник» Реза Аббасі (1575 – 1635), «Мірадж (чудове вознесіння) Муххамеда» невідомого майстра XVI ст., аркуші з іранського рукопису Корану першої половини XV ст. Рідкісними зразками ранньосередньовічних перських фаянсів є люстровані та оздоблені розписом «мінаї» вироби XII – XIV ст., зокрема такі як глек з горлом у формі півня 1260-1285 року та кахля із зображенням вершника, що датується 1227 роком. Серед творів художнього металу – численні вироби з бронзи від X ст. до XVIII ст.: глеки, курильниці та інші предмети вжитку, виконані з надзвичайною майстерністю та художнім смаком. До кращих творів східної колекції належить зібрання фаянсів XIV-XVII ст. Османської Туреччини, так звані «родоські тарелі». Добірка археологічної кераміки є частиною великої музейної колекції, що походить з Афрасіабу (Самарканд) домонгольського часу. Фаянсові вироби XVI – XVII ст. з Іспанії належать до групи іспано-мавританської люстрованої кераміки, в якій знайшли відображення традиції, сформовані під впливом багатовікового арабського завоювання. Експозицію доповнюють зразки ткацтва та килимарства XVI – XIX ст.

Більшість мистецьких творів Японії з музейного зібрання належать до доби Токугава (1603 – 1868). Серед них буддійський живопис XVII ст. «Тріада будди Аміди» і картина майстра школи Тоса кінця XVIII – початку XIX ст. «Битва». Одним з найбільш яскравих явищ мистецтва періоду Токугава є кольорова ксилографія. Музею належить одна з найбільших в Східній Європі колекція цуба – художніх деталей монтування самурайських мечів, частину якої в кількості близько 100 показано в залі. Окрему вітрину займає добірка мініатюрної скульптури нецке. Колекція, створена музеєм у 1960-80-ті роки, знайомить з різноманітними видами та жанрами цього національного виду мистецтва. Фарфорово-керамічне виробництво Японії демонструють вази Аріта XVIII ст., вази Сацума XIX ст., колекція порцеляни доби Мейдзі (1868 – 1911) та кераміки в традиції чайної церемонії майстрів середини XX ст.

вул. Терещенківська, 15-17, Київ. Найближчі станції метро: Площа Льва Толстого, Університет, Театральна. Координати:  50.441197, 30.514172.

Режим роботи:

·         середа - неділя  з 10.30 до 17.30, каса працює до 17:00;

·         понеділок, вівторок – вихідні;

·         перша середа місяця: вхід вільний для всіх з 10.30 до 14.00. 

Ціни квитків:

·         одна експозиція: дорослі – 30,00 грн, студенти – 17,00 грн, школярі, пенсіонери – 12,00 грн;

·         дві експозиції: дорослі – 50,00 грн, студенти -  30,00 грн, школярі, пенсіонери – 20,00 грн

·         аудіогід – 35,00 грн;

·         фотографування для фізичних осіб (без штатива і освітлювальних приладів) – 20,00 грн.

З 1 листопада 2009 року встановлено безкоштовне відвідування музею раз на тиждень, у неділю, для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, професійно-технічних училищ та студентів (за наявності посвідчень).