Сам собі Мандрівник

Széchenyi lánchíd

Цей міст є символом народження нового міста – Будапешта. Буда і Пешт з того часу складають єдине ціле не тільки політично, а й інфраструктурно. Він став першим постійним мостом через Дунай, а центральний проліт мосту, довжиною 202 метри,  на час побудови був одним з найбільших у світі. Багато води протекло з тих пір під цим прольотом, а міст все служить….

Проект мосту, розроблений автором підвісного мосту в Марлоу, англійським інженером Вільямом Тьєрні Кларком, міська влада Будапешта затвердила у 1839 році. Міст створювали окремими секціями у Великобританії та доставляли в Угорщину для фінального монтажу. А відкриття мосту відбулося у 1849 році. На момент спорудження цей міст був настільки величезний, а конструкція його настільки оригінальна, що його вважали справжнім дивом інженерної думки. 

Міст отримав свою нинішню назву в 1898 році на честь угорського політика графа Іштвана Сєчені, котрий доклав багато зусиль та коштів у його будівництво. Крім Сєчені, значну частину фінансування взяв на себе грецький промисловець Георгіоc Сінас, який мав суттєві фінансові та земельні інтереси в місті, і чиє ім'я вписано в фундамент південно-західної частини мосту на стороні Буди. Прикраси мосту виготовлені за допомогою чавунного лиття. Леви на кожній з опор були вирізані з каменю скульптором Яношем Маршалком. Вони нагадують відомих бронзових левів на Траффальгарській площі. Проте, будапештські леви старші, хоча і менші за розмірами.

У 1914 році чавунні конструкції мосту були посилені і частково оновлені. Під час Другої світової війни міст дуже постраждав, німецькі війська, при відступі підірвали міст, аби затримати наступ радянських військ. Тож після війни міст потребував реконструкції. Реконструкцію провели досить швидко, міст Сєчені був відновлений і знову відкритий в 1949 році, до 100-літнього ювілею.

Координати в’їзду на міст з боку Буди: 47.498394, 19.040857.

Координати в’їзду на міст з боку Пешта: 47.499467, 19.046460.