Сам собі Мандрівник

Labirintusban

Це найбільш екзотична пам’ятка Будапешту – підземний лабіринт, розташований в самому центрі міста, завдяки якому в середньовіччі можна було стверджувати, що Буда – це подвійне місто, надземне і підземне. Адже майже з кожного будинку був свій вихід у підземелля. А скільки моторошних легенд було породжено цими лабіринтами, скільки привидів ними блукало, скільки скарбів було заховано…. не перелічити!

Кілька мільйонів років тому гаряча вода, піднімаючись на поверхню пагорба, що згодом отримав назву Будайський, повимивала в тому пагорбі немаленькі порожнини. Про ці порожнини неандертальці знали уже сотні тисяч років тому – в підземеллях знайшли їхні знаряддя праці.

Нове життя в підземелля вдихнули люди Середньовіччя. З ХІ по ХІІ століття, люди, які жили тут, використовували печери для накопичення води, будували в них колодязі. З часом Буда стала процвітаючим королівським містом і його мешканці вже використовувати печери не тільки для водопостачання, а й для зберігання товарів, вина і їжі. Дім середньовічної Буди без власного підземелля – не дім. З цією метою вирізали проходи між невеликими печерами, а видобутий камінь використовували для будівництва будівель на поверхні. Крім того, підземелля служили притулком під час частих пожеж і воєн.

Згодом підземелля знову були забуті, але нагадали про себе під час швидкого розвитку Буди у ХІХ столітті. Вулиці просідали та провалювалися, стіни будинків тріскалися від просідання, так що в той час влада вирішила засипати підземелля всіляким сміттям.

Систематичне дослідження печер почалося тільки в 1930-х роках. Дослідники зазначали, що, хоча більшість підземель були обкладені цеглою та каменем, вони насправді природного походження. У 1935 році частина підземель під Ратушею, Троїцьким майданом та вулицею Урі, була відкрита для відвідування, під назвою Печери Замкового пагорба. 

Під час Другої світової війни підземелля використовували як укриття від авіанальотів. Вони були з'єднані системою переходів та укріплені. Підземелля об’єднали у великий лабіринт, котрий міг вмістити до 10000 людей. Цінність такого притулку стала очевидною при облозі Будапешта радянськими військами в кінці Другої світової війни. Тисячі людей рятувалися тут взимку 1944/45 років. Крім того, в підземеллях була облаштована лікарня.

У 1950-х роках, через ситуацію холодної війни, цілком таємно було здійснено необхідний ремонт підземель, укріплені склепіння та облаштовані бомбосховища. Ці роботи продовжили лабіринт, утворюючи більше 4 кілометрів ходів.

Нині лабіринт Будайської фортеці не має стратегічного значення і вільно відкритий для туристів. Біля входу розташовується невеликий музей, в якому можна отримати карту підземелля. У похмурих залах лабіринту панує атмосфера старовини, яка неодмінно викликає захоплення у численних відвідувачів. І хоча заблукати тут неможливо, напрямки марковані стрілками, блукати лабіринтом можна досить довго. В підземеллях тримається постійна температура 14 °C, вологість – близько 90%.

Аби пройти весь лабіринт з фотосесіями, знадобиться близько години часу. А щодня о 18.00 в підземеллях відбувається смолоскипна екскурсія, котра дозволяє реально відчути себе жителем середньовічної Буди.

Підземелля нині мають два входи з вулиці, котрі, проте, ведуть в одне місце початку підземного маршруту. Вхід на вулиці Lovas є найбільш підходящим для паркування автомобіля.

Вхід №1. Úri u. 9. Budapest. Координати: 47.500121, 19.034011.

Вхід №2. Lovas út. 4/a. Budapest. Координати: 47.500432, 19.032121.

Розклад роботи:

·         щодня: 10.00 – 19.00;

·         смолоскипна екскурсія – 18.00;

·         останній вхід – 19.00.

Вартість квитків:

·         дорослі – 2000 форинтів (€6,50);

·         учні, студенти, пенсіонери – 1500 форинтів (€5,00);

·         діти до 12 років – 600 форинтів (€2,00).