Сам собі Мандрівник

Якщо бажаєш, щоб вийшло добре - зроби Сам

Будапешт. Будайський замок. Королівський палац

Budavári Palota. Királyi Palota

Стільки разів, скільки після руйнувань вперто відбудовувався Будайський замок, а потім знов руйнувався майже повністю в числених війнах, мабуть, не пережила жодна королівська резиденція Європи. Угорці вперто раз за разом відновлювали цей символ своєї державності, щоразу розширюючи його та додаючи нові будівлі та архітектурні елементи.

Якщо передивитися усі цікаві місця та пам’ятки Будапешту та не відвідати Будайську фортецю – вважайте що побачили лише половину того, що варто подивитися в Будапешті. Просто з цієї фортеці відкривається такий запаморочливий вид на Дунай і Пешт з Парламентом, що, натиснувши на кнопку фотоапарата один раз, пальці зупинити неможливо. Хто був у Львові на Високому замку або у Флоренції на площі Мікеланджело – той зрозуміє. Та й сама фортеця зі своїми музеями, фонтанами, памятниками та архітектурою варта уваги.

Перша королівська резиденція на Замковій горі була побудована королем Угорщини Белою IV між 1247 і 1265 роками. А перед тим, у 1241-42 роках татаро-монголи пройшлися по Буді та майже повністю знищили населення, котре не втекло з міста. Напевне до татарської навали якісь укріплення на Замковій горі і були, але про них нічого наразі невідомо. Перші ж літописні згадки про замок датуються XIV століттям.

Перший замок в готичному стилі з елементами ренесансу, про який є більш-менш достовірні відомості, був побудований під час правління Людовика Великого, розширений в часи короля Сигізмунда і дещо відновлений королем Матяшем Корвіном (з середини ХІV до кінця XV століття). Він став королівською резиденцією Європейського рівня. До нинішніх часів з тої фортеці дійшли тільки деякі частини.

Король Сигізмунд, ставши у 1410 році імператором Священної Римської імперії, потребував королівської резиденції, що відповідала би його титулу, аби підняти свою значущість серед правителів Європи. Тож майже відразу, після обрання імператором, він вибрав Замок Буди, як свою основну резиденцію, значно розширивши палац і зміцнивши його укріплення. Під час його довгого правління Будайський замок став, ймовірно, найбільшим готичним палацом у європейському пізньому середньовіччі.

Після вступу в 1476 році в шлюб короля Матяша Корвіна і Беатріче Неапольської, до Буди прибуло багато італійських гуманістів, художників та ремісників. Угорська столиця стала першим центром Ренесансу на північ від Альп. Король Матяш відновив палац у стилі раннього Відродження. Був модернізований внутрішній двір (курдонер) та добудовані італійські лоджії. Всередині палацу дві зали були декоровані золотими стелями: Корвініана і Зодіакальна зала з фресками дванадцяти знаків Зодіаку. Фасад палацу був прикрашений статуями Джона Хуньяді, Ласло Хуньяді, і короля Матяша. У середині двору був побудований фонтан зі статуєю Афіни Паллади, а на західному схилі Замкової гори був насаджений Королівський сад. Оскільки Матяш Корвін придворними письменниками ототожнювався з Геркулесом, бронзові ворота були прикрашені панно із зображенням подвигів Геракла, і велика бронзова статуя грецького героя вітала гостей у дворі палацового комплексу, де проходили поєдинки.

І, як доповнення до ансамблю палацу короля Сигізмунда, був збудований будинок королівської бібліотеки, в якій зберігалися відомі рукописні книги (Корвіни) короля Матяша. Оригінально і розкішно оформлені, з разючою красою архітектурного декору палацові парадні зали з їх кесонними стелями та знаменитим різьбленням по червоному мармуру, були обставлені красивими меблями, прикрашені великими за розмірами гобеленами.

Після битви при Мохачі середньовічне Угорське Королівство припинило існування. Османська армія зайняла місто 11 вересня 1526 року. Незважаючи на те, що місто Буда було розорене і спалене, Королівський палац не був пошкоджений. Султан Сулейман Прекрасний забрав всі бронзові статуї палацу (Хуньядів, Афіну Палладу, і Геркулеса) з собою в Константинополь. Кілька років по тому статуї були зруйновані повстанням у Стамбулі. Султан також забрав багато томів з бібліотеки Корвіна.

У 1529 році Османська армія знову взяла Буду в облогу і зайняла місто. Тепер замок уже був сильно пошкоджений, а з 29 серпня 1541 року місто Буда стало частиною Османської імперії і резиденцією намісника. Новий Османський уряд використовував замок як казарми, військові комори і стайні.

В епоху між 1541 і 1686 роками, Габсбурги спробували декілька разів знову захопити Буду. Невдалі облоги в 1542, 1598, 1603, і 1684 роках завдали замку серйозної шкоди. Османська влада частково ремонтувала лише укріплення. За словами джерел ХVІІ століття, багато будівель колишнього королівського палацу були без даху, а їх склепіння завалилися. Проте середньовічний палац в основному зберігся до великої облоги 1686 року.

Середньовічний палац був зруйнований під час великої облоги 1686 року, коли Буда була відбита у турків союзними силами європейських монархів під проводом австрійських Габсбургів. При цьому широко застосовувалася артилерія, що призвело до руйнування більшості будівель замку. Залишки стін будівель, котрі залишилися після облоги швидко розвалювалися, тому у 1715 році, король Карл III наказав повністю знести руїни, в результаті чого була створена нова тераса для нового будівництва, котре невдовзі розпочалося, але у 1723 році пожежа знищила новозбудований палац, залишки котрого були законсервовані до кращих часів.

Кращі часи настали під час правління імператриці Марії-Терези. У 1748 році президент Угорської палати звернувся до угорської знаті про зібрання коштів на закінчення занедбаного палацу. Момент був сприятливим, тому що відносини між угорською знаттю і Габсбургами були виключно добрі. Угорці підтримували королеву Марію Терезу у війні за австрійську спадщину, а королева, на знак подяки, підтримала проект, і новий Королівський палац став символом миру і дружби між імператорською династією та угорцями.

Плани чудового U-подібного палацу в стилі бароко з курдонером були зроблені Жаном Ніколя Жадо, головним архітектором віденського двору. Перший камінь у фундамент палацу був закладений 13 травня 1749 року, у день народження королеви. У 1764 році королева відвідала палац і виділила 20000 талерів на рік для завершення робіт. У 1769 році освяченням каплиці Санкт-Сигізмунда був відкритий новий палац.

Проте, майбутнє новозбудованого комплексу було невизначеним. Королева не мала намірів використовувати його в якості королівської резиденції, оскільки вона не проводила багато часу в Буді. Одне крило падацу у 1770 році передали для потреб монастиря Лорето, але елегантні кімнати у стилі бароко аж ніяк не були придатними для монастиря, тому у 1777 році королева вирішила, що у будівлі має розміщуватися університет. За три роки нових перебудувань будівля була пристосована для потреб університету. Церемонія розрізання стрічки та відкриття університету відбулися 25 червня 1780 року на честь 40-ї річниці коронації королеви.

Проте, пани в імператорському домі плодилися, як котенята, і кожному був потрібен палац відповідно його статусу та гонору. Тож невдовзі знайшлися такі і на замок Буди. Університет переміщається в Пешт в 1783 році, а у 1791 році палац, після нової невеликої реконструкції, став резиденцією нового пана з Габсбургів князя Королівства Угорщини ерцгерцога Леопольда-Олександра австрійського, а потім його нащадків. Князівський двір в Будайській фортеці був центром світського життя і світського товариства в угорській столиці до 1848 року, поки не почалася автро-угорська війна.

4 травня 1849 угорська армія, на чолі з Артуром Гьйоргеєм, обложила Будайський замок, який в той час захищали австрійські війська генерала Генріха Генці. 20 травня угорці захопили Буду. Палац був останнім оплотом австрійських військ, і став місцем бойових дій важкої артилерії. В результаті вогонь поглинув центральні і південні крила; вони були повністю спалені, і їх інтер'єри були знищені.

Нова перебудова палацу відбулася між 1850 і 1856 роками  З урахуванням цих змін, колишній палац у стилі бароко Марії Терезії став більш строгою будівлею в неокласичному стилі. Бальний зал був відремонтований з мармуром і ліпниною. Після 1853 року величні зали були розроблені в стилі французького рококо, з біло-золотою ліпниною і меблями з палацу Хофбург. На той час палац став занадто малим для потреб королівського двору, тому кухні та службові приміщення були розміщені в сусідній будівлі.

Імператор Австрії Франц Йосип I відвідав Замок Буди в 1856 і 1857 роках, а після Австро-Угорського Компромісу у 1867 році, Франц Йосип був коронований королем Угорщини. Палац відігравав важливу роль у пишній церемонії, і був символом нового миру між династією Габсбургів і угорцями.

В останні десятиліття ХІХ століття на фоні швидкого економічного розвитку Будапешта, автономний угорський уряд доклав немало зусиль для розбудови королівського палацу, щоб той відповідав статусу знаменитої європейської королівської резиденції, та був не гіршим за Хофбург у Відні. Були добудовані нові крила та будівлі. Колись відкритий курдонер став замкнутим двором з арочними проїздами, котрі охороняються чотирма левами.

У 1893 році в королівському палаці відзначалося 25-річчя коронації короля Франца Йосипа. Стара банкетна зала виявилася занадто малою для такого дійства, тому архітектор розширив залу за рахунок перебудови стіни палацу та зменшення розміру двору. Проте, незважаючи на це розширення і нове крило, палац був  недостатнім для великих королівських урочистостей, тому невдовзі знову почалося будівництво. Були збудовані нові приміщення, розширили приміщення в діючих будівлях, весь палац був увінчаний куполом з копією корони Святого Стефана на його вершині. Тоді ж був збудований Фонтан Матяша, а над головними воротами стояла статуя Богині Угорщини. У передній частині фасаду, зверненого до Дунаю, була споруджена кінна статуя на честь принца Євгенія Савойського, головного командира армії Габсбургів в багатьох битвах з турками. У східній частині знаходився стовп, увінчаний статуєю легендарного Турула, священного птаха мадярів, котрий розправляє свої крила над Будапештом.

Королівські сади на південному схилі Замкового пагорба були відомі своїми дорогоцінними рослинами, скляними будинками і мальовничими терасами. У середині саду стояв швейцарський Будинок королеви Єлизавети, з меблями та угорськими предметами народного мистецтва. Будинок був побудований над руїнами середньовічнї сторожки, частково використовуючи їх.

Інтер'єр палацу був оформлений виключно творами провідних угорських художників тієї епохи. Королівський палац був офіційно відкритий в 1912 році. Сучасні критики хвалили його як найвидатнішу угорську будівлю на рубежі ХХ століття.

30 грудня 1916 року, будівля зіграла свою роль у церемонії коронації останнього угорського короля, Карла IV Угорського. Після революції 1918 року і повалення династії Габсбургів, Королівський палац став резиденцією нового регента Королівства Угорщини, Хорті.  Хорті жив в крилі Крістінаварош з родиною між 1920 і 1944 роками. У цю епоху палац був центром угорського політичного і громадського життя. 16 жовтня 1944 німецьке коммандування змусило Хорті відректися від регентства.

Замок Буда був останнім великим оплотом під час облоги Будапешта радянськими військами між 29 грудня 1944 і 13 лютого 1945 року. Радянська армія застосувала важкі озброєння та вкотре перетворила палац на руїни. Руйнування були порівняні з великою облогою 1686 року.

Відразу після війни були розпочаті археологічні дослідження в цілях розкопати залишки середньовічного замку. Археологи відкопали важливі частини колишнього палацу Сигізмунда і Матяша, котрі вціліли під товстим шаром землі. Перша реконструкція середньовічних залишків була завершена в 1966 році.  Всупереч загальноприйнятим принципам історичної реконструкції, середньовічна система укріплень була перебудована в повному обсязі. Важливі елементи були реконструйовані відповідно до результатів археологічних досліджень та сучасних образотворчих доказів. Низьколежаче південне крило готичного палацу також було реконструйоване разом з склепінчастою готичною залою і нижньою церквою колишньої Королівської каплиці.

Масштабна реконструкція середньовічних укріплень істотно змінила міський пейзаж Будапешта. У той час це вважалося дуже успішним проектом узгодження історичної достовірності до вимог міського планування.

Рішення про реконструкцію палацу було прийняте урядом тільки в 1948 році. Всі важливі інтер'єри на той час були в пошкодженому стані, але їх реконструкція технічно можлива. Новий комуністичний уряд Угорщини вважав Королівський палац символом колишнього режиму, тому угорські лідери вирішили ретельно модернізувати інтер'єр та екстер'єр палацу, бо попередній вважався занадто панським.

У 1950 році палац був добряче потрощений, а всі інтер'єри були знищені. Важливі зовнішні деталі, такі як головний вхід, сходи Габсбургів, купол, королівські стайні, гауптвахта та школа верхової їзди були знесені, а решта фасадів були спрощені.

У 1952 році угорський уряд звернувся за допомогою до Польщі, котра успішно відновила Варшаву та інші міста. Палац відновили, як могли. Точних креслень елементів не існувало тому відновлення було зроблено досить наближене, за тими фотографіями, котрі збереглися. Новий купол був розроблений Лайошем Гідасі в 1961 році на взірець італійських барокових моделей. Палац був перебудований до 1966 року, але внутрішні приміщення були готові тільки в 1980-х роках. Замок Буда став культурним центром, будинком для трьох музеїв і Національної Бібліотеки Сєчені.

Сьогодні Королівський палац – це лише тінь колишнього себе, у його стінах більше не знайти тієї розкоші та величі, яка була у замку до війни. Нині в стінах палацу знаходяться Музей історії Будапешта, угорська Національна Галерея та Національна бібліотека Сєчені.

Будапешт. Будайський замок. Музей історії Будапешта

Будапешт. Будайський замок. Угорська Національна Галерея

Фонтан «Полювання короля Матяша»

Чудовий фонтан «Полювання Матяша» - багатофігурна бронзова композиція, котра прикрашає південну стіну основної частини Королівського палацу. Вгорі композиції знаходиться Матяш Корвін, король-мисливець та один з найулюбленіших угорських правителів, за часів якого Угорське королівство перебувало на вершині своєї могутності, в оточенні мисливських собак. Поряд фігури старого лісника і молодої дівчини. Зображені фігури ілюструють гарну, але дещо сумну легенду: під час одного з полювань король зупинився в лісовій хатинці. Ілонка, донька лісника, до нестями закохалася в Матяша, але її почуття не знайшли відгуку в королівському серці. Чим усе закінчилося для Ілонки легенда не розповідає, а король правив Угорщиною ще довго та успішно. Фонтан був побудований на початку ХХ століття та є одним з символів Будапешту.

 

 

Скульптура міфічного птаха Турула

Скульптура міфічного птаха Турула знаходиться поруч з воротами в Королівський палац Будапешта. Птах гордо сидить, розправивши широко крила, на колоні біля воріт і тримає в лапах меч Аттіли.

Турул – відомий персонаж в угорській міфології та символ династії Арпадів. Птах, схожий на сокола був вісником богів у багатьох міфічних текстах, а його прогнозам довіряли. Існує легенда, що Турул вказав угорським племенам шлях на землі біля нинішнього Будапешта. Скульптура Турула біля воріт Королівського палацу була створена на честь тисячоліття мадярського завоювання.

Palota út 1, Budapest, 1014 Угорщина. Координати: 47.498642, 19.036362. Найближча станція метро Batthyány tér, лінії М2.

Додати коментар


Захисний код
Оновити