Сам собі Мандрівник

Одеський театр – найкращий у світі! Ці слова Фердинанда Фельнера – одного з проектантів театру, сказані на урочистостях з нагоди відкриття нового театру в Одесі та вручення міському голові Григорію Маразлі позолоченого ключа від театру, актуальні й нині. Тоді той символічний ключ поклали в металеву скриньку і замурували біля підніжжя дзеркала на сходах західного портику театру. Оперним, міський театр в Одесі почав називатися значно пізніше.

Представники європейської аристокраії, котрі розбудовували портове місто Одесу на початку ХІХ століття збудували у місті театр, що не поступався на той час кращим європейським. З ініціативи тодішнього градоначальника, герцога де Рішельє, в Одесі співали найкращі голоси Європи.

Будівля першого міського театру була зведена за проектом італійця Франческо Фраполлі. 10 лютого 1810 року відбулося урочисте відкриття театру. Це була білосніжна споруда, котра нагадувала античний храм, звернений фасадом до порту. Регулярні спектаклі в новозбудованому театрі почалися в 1811 році. В репертуарі театру були комедії, трагедії, водевілі й комічні опери. Проте, через кілька років у Міському театрі почала домінувати італійська опера з рідкими включеннями драматичних постановок.

У 1873 році, через 64 роки після відкриття, Міський театр був повністю знищений пожежею. Але вже через рік муніципалітет оголосив конкурс на проект нового театру, який би відповідав кращим європейським театральним традиціям того часу та був оснащений за останнім словом театральної техніки. В результаті будівництво було доручено віденським архітекторам Фердинанду Фельнеру й Герману Гельмеру, які вже створили театри у Відні, Будапешті та інших містах, а після Одеси створили театр у Чернівцях.

На роботи було затрачено величезну на той час суму – 1,5 мільйона рублів. Театр було здано в зазначений контрактом термін – 15 вересня 1887 року. Будівлю було побудовано за три роки в рекордні, навіть на нинішні часи, терміни. Це було визначено умовами контракту, за яким за кожний прострочений день повинна була виплачуватися така сума, що через короткий час театр можна було просто подарувати. Напевно зовсім скрутно було з панськими тусовками без театру! На той час Міський театр Одеси був першою в краї будівлею з електричним освітленням та паровим опаленням. Відкриття нового театру відбулося 1 жовтня 1887 року. 

В новому Міському театрі продовжили традиції попередника та ставили як оперні так і драматичні постановки. Тут відновився центр великосвітського життя Одеси. До 1919 року театр існував як приватний видовищний заклад, яким керували антрепренери. Після революційних подій початку ХХ століття оперний театр став державним, а в 1926 році отримав статус академічного. Остання реконструкція театру відбувалася протягом 1996 – 2007 років, а трупа оперного давала спектаклі на сценах діючих одеських театрів, виступала на міжнародних фестивалях. Напевне в контракті на реконструкцію не були вказані штрафні санкції, як під час будівництва!

Прототипом для театру в Одесі стала Дрезденська опера, до проектування якої також приклали руку Фельнер та Гельмер. В оформленні фасаду й інтер’єрів будівлі поєднуються кілька стилів: італійський ренесанс та віденське бароко, класичне бароко та рококо, котрі гармонійно поєднуються між собою і створюють цілісну композицію. 

Головний фасад театру має півовальну форму з двома бічними флігелями, від яких починаються розкішні парадні сходи. Передня частина будівлі розділена колонами й пілястрами та обладнана балконами; в її центрі знаходиться вузький двоярусних портал.

Парадний бік театру виконаний в стилі віденського бароко. Зовні споруда складається з трьох поверхів. Лоджії перших двох прикрашені тільки колонами тосканського ордера. Третій поверх легший, ажурний, з ретельно опрацьованими деталями. Завдяки чисельним арочним лоджіям, колонам та пілястрам іонічного ордера, він урівноважує монументальність нижніх поверхів. Додатковий ефект в архітектурний вигляд театру вносять вишуканий портик та куполоподібний дах.

Скульптурна група, котра розміщена над фасадом,  зображує покровительку театрального мистецтва – музу Мельпомену в колісниці, запряженій чотирма розлюченими пантерами. Це – алегорія, яка стверджує: лише сила мистецтва здатна підкорити звірячу дикість.

Портик увінчують дві скульптури, які втілюють музику й танець. Зліва – Орфей, який грає на кіфарі кентавру. Праворуч – муза танцю Терпсихора навчає дівчинку свого мистецтва. На фронтоні портика римськими цифрами вказані кілька дат: у першому рядку MDCCCLXXXIV-MDCCCLXXXVII – роки початку і завершення будівництва театру (1884 – 1887). Другий рядок містить фразу «ardebat anno», яка вказує на пожежу 1925 року. Потім іде дата MCMLXVII (1967) і слово «restitutum» (відновлений), як нагадування про реставраційні роботи в театрі.

Центральний вхід прикрашають ліпні втілення комедії і трагедії. На балюстраді будівлі розміщено 16 унікальних фігурок путті – дітей-амурчиків, жодна з яких не повторюється. В круглих нішах верхнього поверху по фронтону будівлі встановлені бюсти митців – Олександра Пушкіна, Олександра Грибоєдова, Миколи Гоголя та Михайла Глінки. Вони уособлюють те, заради чого зводився театр: поезію, драму, комедію й музику.

Глядацький зал Одеського оперного театру декорований в стилі пізнього французького рококо, прикрашений ліпним орнаментом з найтоншою позолотою. Головний мотив орнаменту – мушля у вигляді завитків різної форми. Малюнок орнаменту ніде не повторюється. Скрізь велика кількість мармуру, оксамиту, сяючого кришталю, блискучих дзеркал та позолоти.

Одеський театр - найкрасивіший в Україні і один з найкрасивіших у світі. Журнал «Forbes» включив одеський театр в список найбільш незвичайних визначних пам'яток Східної Європи.

Екскурсії театром з відвідуванням музейної експозиції проводять професійні гіди і знавці історії театру. Відвідувачам дозволена фотозйомка.  Тривалість екскурсії – одна година. Вартість квитка - 100 грн.

Одеса, провулок Чайковського, 1. Координати: 46.484946, 30.741125