Сам собі Мандрівник

Якщо бажаєш, щоб вийшло добре - зроби Сам

Львів. Архикатедральний cобор cвятого Юра

На горі, де нині стоїть цей храм, чернече життя починалося ще з печерників, серед яких, за легендами, найвідомішим був Василько – брат короля Данила Галицького (проте документально це не підтверджено). Гора називається Святоюрською за назвою монастиря, котрий був збудований королем Руським Юрієм Львовичем на початку XIV століття на честь його небесного покровителя – Юрія. А нині у цьому соборі знаходиться одна з семи, існуючих у світі, копій Туринської плащаниці.

Той перший монастир з храмом був спалений у 1340 році під час війни Польського королівства з Великим Князівством Литовським. Але уже через рік монастир було відбудовано. З того часу у церкві Святого Юра зберігається дзвін 1341 року з написом: «В літо 6849-те соліян бисть колокол сей святому Юрію при князі Димитрії ігуменом Євтимієм». У кінці XIV та в середині XV століть у монастирі та церкві відбувалися ремонтні роботи.

Значне піднесення церкви та монастиря святого Юрія почалося після 1530-х років, коли єпископом було обрано визначного міщанина та члена церковного братства Макарія Тучапського, котрий доклав чимало зусиль до впорядкування церковних справ, а храм став катедральною церквою.

Після Люблінської унії 1569 року, монастир святого Юрія у Львові лишався оплотом православя, що не раз призводило до сутичок з католиками. Храм не раз силою захоплювали, потім відбивали, відсужували, викупали. З XVII століття біля стін монастиря були започатковані січневі ярмарки в день святої Агнети. Згодом поширеними стали травневі святоюрські ярмарки, які відбувалися під протекторатом львівських єпископів, а пізніше — митрополитів. В монастирі діяла друкарня, в якій у 1687-1688 роках були видані непересічні твори книжкового мистецтва — «Метрики» та «Псалтир». У 1700 році видрукувано «Ірмологіон» — нотну книгу, в якій вперше в Україні та у східнослов’янському книжковому мистецтві було використано нотний шрифт.

1 липня 1700 року на єпархіяльному соборі у Святоюрському катедральному храмі проголошено акт з’єднання Львівської Архиєпархії з Римським Престолом. Єпископ Шумлянський із цілою єпархією перейшов на унію, а за ними в 1708 році її прийняло Ставропігійське Успенське братство.

У національному та релігійному житті Львова, Галичини й цілої Русі-України особливу роль відіграв боярський рід Шептицьких. Перший із цього роду — Митрополит Атанасій – розпочав будівництво нового величного храму у Львові на місці середньовічної «Святоюрської церкви, що… була нездатна до вжитку».

Заклали нову церкву у жовтні 1744 року. Щоб добудувати церкву, наступний митрополит – Лев Шептицький ввів навіть окремий податок та купив два села біля Львова, прибутки з котрих також спрямовувалиця на будівництво храму. 5 вересня 1760 року відбулося підняття хреста на храм, а будівництво собору фактично було закінчено в 1764 році, проте декоративні роботи тривали до 1780 року.

Основним компонентом архітектурного ансамблю є катедральний собор з митрополичими палатами, капітульними будинками, дзвіницею, владичим садом та огорожами. Фігурне обрамлення воріт оздоблено постатями святих, які символізують церкву Римську та церкву Грецьку. На брамі в металевій огорожі височіють дві скульптурні постаті: «Віра» та «Надія».

Хрещатий у плані, орієнтований вівтарем на захід, собор стоїть на кам’яній терасі. До нього ведуть тесані білокам’яні двомаршові сходи. Під сходами в печері розміщено скульптуру святого Онуфрія. Сходи з ажурною балюстрадою, оздоблено вісьмома сидячими «геніями», котрі означають різні цноти, і численними кам’яними ліхтарями. Фасад із порталом-аркою з двох боків прикрашають дві постаті архиєреїв: Папи Льва VI й Атанасія Великого, Архиєпископа Александрійського, які були покровителями Льва й Атанасія Шептицьких — будівничих собору святого Юра.

Репрезентативний великий вівтар роботи скульптора Себастьяна Фесинґера 1768 року. За вівтарем — велична композиція «Христос Учитель», яку написав художник Франциск Смуглевич. Митрополичі палати, розташовані на центральній осі собору, побудовано в 1760-1762 роках у стилі Людовіка XVI, з елементами класицизму. Головну споруду палат оповиває тераса, яку поєднують із прямокутною соборною площею двораменні сходи. Ліворуч від митрополичого палацу розташовано капітульні будинки, їхні стіни членовано бароковими пілястрами, оживлено вікнами з декоративним кам’яним орнаментом. Загалом, декор фасадів капітульних будинків за стилем наближений до митрополичих палат. Владичий сад і капітульні забудови у 1772 році обведено мурованою огорожею.

Невід’ємним компонентом ансамблю з північно-західного боку архикатедри святого Юра є дзвіниця. її збудували в 1828 році, а реконструювали в 1866 році.

Після відновлення Галицької митрополії в 1808 році, новозведена церква стала архикатедральною. У 1817 році чернече життя василіян перебазувалося до другої обителі княжого походження — Святоонуфріївського монастиря на вулиці Жовківській (тепер — Б. Хмельницького). Тоді у звільнених приміщеннях було розмішено служби капітули, консисторії та світського духовенства.

У 1946 році радянська влада передала головну святиню забороненої греко-католицької церкви Російській православній церкві. Архикатедральний храм святого Юра повернувся до Української Греко-Католицької Церкви 19 серпня 1990 року.

Крипту розташовано під вівтарем церкви, у плані вона квадратної форми, перекрита хрестовими склепіннями, які підсилені арками з опорою па центральний стовп. У підземеллі є шість ніш-саркофагів із базальтовими надгробними плитами, увінчаними гербами Митрополитів. У стінах запроектовано п’ятнадцять мармурових аркасолей для поховань із кістниць.

Копія Туринської Плащаниці

28 вересня 2002 року до собору доставили копію відомої Туринської Плащаниці, унікальність якої полягає в повній відповідності оригіналові як за розміром, так і за кольоровою гамою. Цю копію виготовив Синдологічний туринський центр (центр, який займається дослідженням Туринської Плащаниці). У квітні 2002 року було освячено в Турині, а в момент освячення копія була покладена на оригінальну Туринську Плащаницю. На даний час копія Туринської Плащаниці перебуває в Архикатедральному соборі святого Юра у Львові.

площа Святого Юра, 5, Львів. Координати: 49.838058, 24.012788

Додати коментар


Захисний код
Оновити