Сам собі Мандрівник

Стіни цього монастиря завжди приховували таємниці, як в часи свого першого спорудження, так і нині, коли вони зберігають найбільший архів Центральної Європи. У костелі Святого Андрія Первозванного відбувся шлюб, який дозволив військам так званого Лжедмитрія на початку XVII століття захопити Москву та Московську корону.

 Монастир Бернардинів у Львові, споруджений свого часу як частина міських фортифікацій, тривалий час виконував роль не лише монашої обителі, а й добре захищав місто від ворожих нападів. Церква Андрія Первозванного була серцем цього монастиря.

Будівництво першого монастиря було здійснене у XV столітті завдяки львівському старості – католику Андрію Ондровонжу. В той час була скасована автономія Королівства Руського з центром у Львові, Галичину перетворено на воєводство Речі Посполитої і потихеньку почала розгортатися католицька експансія. Не стали вийнятком і бернардини. Проте, на той час у межах міських стін місця для монастиря не знайшлося і будівництво розпочали за міськими стінами біля Галицьких воріт.

Перший монастир та церква святого Андрія Первозванного, яку нарекли на подяку львівському старості, були дерев’яними. Невдовзі, після епідемії чуми, їх спалили – люди думали, що дерево увібрало чуму. Другий монастир також збудували на гроші львівського старости в кінці XV століття. Цей монастир уже брав участь у захисті міста на початку XVI століття від військ молдавського господаря Богдана ІІІ Кривого. І був спалений молдованами. Третій і останній дерев’яний комплекс монастиря збудували уже в 1515 році. Проте, він уже був не зовсім дерев’яний, а збудований так званим «пруським муруванням» - з дерев’яним каркасом і заповненням з цегли. Але для оборони міста така конструкція геть не годилася.

Наприкінці XVI століття королем Сигізмундом ІІІ була створена ціла комісія для вирішення питання з монастирем. В результаті було вирішено збудувати добрячі мури, келії та церкву оборонного характеру. Що і зробили на початку ХVІІ століття. По завершенню будівництва комплекс являв собою самостійний вузол захисту поза міськими стінами Львова. Монастир мав трикутний периметр стін зі сторожовими вежами і оборонним костелом святого Андрія, що примикав до міських укріплень між Галицькими воротами і Королівським бастіоном. У XVIII столітті була побудована дзвіниця.Австрійська реформа монастирів на перетині XVIII та XIX століть призвела до закриття монастиря, перетворення церкви Андрія на звичайний парафіяльний храм та передачу монастирських келій у державну власність. Тут розмістився архів та військові казарми. Архів у келіях міститься і донині, а в приміщеннях, що займали казарми, з 1947 року розмістилося музично-педагогічне училище. Від монастирських стін на сьогоднішній час збереглася тільки східна стіна укріплень та Глинянська вежа — з боку площі Митної.

Костел-базиліку зводили з тесаного каменю на місці її дерев'яного та цегляно-дерев'яного попередників традиційним тоді способом — старий костел не розбирали, а ззовні будували нові муровані стіни. Після перекриття нового костелу склепіннями старий розібрали. Через те, що зведення храму Андрія Первозванного здійснювали послідовно три архітектора різних шкіл, храм являє собою унікальне і неперевершене поєднання кількох середньовічних архітектурних стилів: італійського ренесансу (нижній ярус та бічні стіни), німецького маньєризму (центральний щит-фронтон на фасаді) і витонченого бароко (розетки, горельєфи, статуї).

Інтер’єр церкви з часу будівництва донині зберігся майже без змін. У храмі було 16 вівтарів, що свідчить про небувалу популярність та відвідуваність храму, адже в період, коли за церковною традицією на одному престолі дозволялося служити лише одну Літургію в день, наявність 16 вівтарів давала змогу для значно більшої кількості богослужбових відправ. Орган костелу, створений у XVIII столітті, має 1700 труб та 32 регістри. Шанованою святинею церкви є чудотворний образ Матері Божої Страждальної, відомий також під назвою Деревнянська Богородиця. Ця ікона свого часу була святинею василіанського монастиря у Жовкві. У 1948 році чернець-василіанин Антоній Масюк перевіз її до Крехова, а пізніше врятував її, витягнувши з вогню, коли комуністи спалювали реліквії Крехівського монастиря, і переховував упродовж 40 років.

Поряд з церквою встановлена колонна святого Яна з Дуклі, що присвячена одному з перших настоятелів монастиря, яку вінчає ажурна ваза, встановлена в післявоєнні роки на місці зниклої в 1944 році статуї святого Яна. Також недалеко розташована криниця з Ротондою. Її відкритий силует оперезує арочні отвори, що підтримують зімкнуту покрівлю з скульптурою святого молитовно склавшого руки, всередині якої зберігся розпис на релігійну тематику.

Протягом 50 – 80-х років ХХ століття церква не використовувалася та була закрита. У 1990 році церква знову відчинила свої двері для вірних. Сьогодні це святиня греко-католицької монашої громади Отців Василіян. Після значного ремонту 2008 року весь комплекс почав підсічуватися вночі.

Соборна площа, 3a, Львів. Координати: 49.839262, 24.034035.