Сам собі Мандрівник

Це один з найбільш «націоналістичних» театрів в Україні, адже за умовами конкурсу, свої проекти нового міського театру Львова могли надавати тільки архітектори «польської та руської національностей». А переможець конкурсу надіслав свій проект зі Львова до Львова, анонімно через Лейпциг, аби не бути звинуваченим у корупції та зловживанні службовим становищем. Отакі були чиновники…… колись….

Отже, театр зводили за проектом Зиґмунта Ґорґолевського, директора Промислової школи у Львові. Перший камінь у підмурівок театру було закладено у червні 1897 року, а відкрився театр для глядачів 4 жовтня 1900 року показом лірико-драматичної опери «Янек» Желенського — про життя карпатських верховинців.

Театр називався Великий міський театр і працював до 1934 року, коли був змушений закритися через скрутне фінансове становище. У 1939 році, після входження Львова до складу СРСР, Великий міський театр перейменували на Львівський державний театр опери та балету. Добряче перетрусивши колектив та розбавивши його випускниками Київської, Харківської та Одеської консерваторій, радянська влада знову відчинила двері театру у 1940 році.

У ХХ столітті Львівський оперний театр кілька разів реставрували, особливо дбайливо це робили до зустрічі президентів центральноєвропейських країн у 1999 році.

У головному фасаді будівлі театру домінує складний портик з коринфськими колонами. Портик вінчає утворений гербовими щитами фриз і трикутний, багато декорований скульптурою фронтон, котрий прикрашає скульптурна композиція «Радощі та страждання життя». По боках фронтону знаходяться дві бронзові скульптурні групи з крилатими символічними постатями. Ліворуч — «Комедія і драма», праворуч — «Музика». Вершину прикрашає статуя «Слави» з позолоченою пальмовою гілкою над головою, котра символізує нагороду тим, хто присвятив себе мистецтву.

На фризі під фронтоном розташовані гербові щити з прізвищами відомих польських акторів, а також парними постатями муз, між якими містяться барельєфи на міфологічну тематику. У бокових нішах другого ярусу головного фасаду встановлено дві триметрові сидячі алегоричні статуї. Жінка з маскою у лівій ніші уособлює Комедію, жінка з ножем у правій — Трагедію.

Оздоблений позолотою (на яку витратили декілька кілограмів золота), різнокольоровим мармуром, декоративними розписами і скульптурою інтер’єр львівської опери вражає не менше, ніж зовнішній вигляд. На північній та південній стінах фойє змонтовано по чотири великих дзеркала, через що фойє Львівської опери відоме також під назвою «Дзеркальна зала». Бічні аркові проходи Дзеркальної зали прикрашають дві алегоричні двофігурні скульптурні групи: Кохання і Ревнощі та Пиха і Материнство.

Чотириярусна глядацька зала має форму ліри і вміщує 1200 глядачів. Окрасою сцени є декоративна завіса «Парнас», виготовлена у 1900 році,  – алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу. Перед монтажем у театрі завіса експонувалась у Римі та Львові. Вперше опущена 13 січня 1901 року. При піднятті, з метою збереження цілісності живопису вона не згортається, а уміщується в спеціальний протипожежний металевий футляр.

Головний круглий плафон над залою поділений на десять секторів. У кожному з них зображено алегоричні фігури: «Грація», «Музика», «Танець», «Критика», «Драма», «Натхнення», «Вакханка», «Невинність», «Ілюзія» і «Правда». Плафон також прикрашено десятьма медальйонами з портретами видатних польських акторів і актрис. Плафон над оркестром зображає «Тріумф Слави».

Львів, проспект Свободи, 28. Координати: 49.843712, 24.026834.