Сам собі Мандрівник

Santa Maria sopra Minerva

Ця церква відома як місце, де збиралися комісії з питань зречення єретиків і відбувалися, власне, ритуали зречення. Зокрема, саме тут відрікалися від своїх «помилок» Галілео Галілей і граф Каліостро. Двічі в стінах цієї базиліки відбувалися конклави (у 1431 і 1447 роках). Це чи не єдина римська церква, що зберегла до наших днів готичний вигляд. А крім цього, Санта Марія сопра Мінерва є однією з головних церков ордену домініканців.

В епоху античного Риму на території нинішньої базиліки і будівель колишнього монастиря розташовувалися три храми – так званий Мінерварій, присвячений богині Мінерві (бл. 50 рік до н.е.), Ізеум, присвячений богині Ізіді, і Серапеум, присвячений грецькому богу Серапісу. У 1665 році в саду монастирського клуатру був виявлений єгипетський обеліск. Пізніше поруч з церквою були знайдені ще кілька обелісків, які, ймовірно, були привезені в Рим в І столітті і належали храму Ізіди. Приблизно в VIII столітті храми були остаточно християнізовані, а в ХІІІ столітті домініканський орден заснував на базі церкви монастир – весь комплекс будівель став відомий як «інсула сапіентае» («острів мудрості»).

Перші документальні свідчення передачі Ротонди Мінерви ордену домініканців, датуються 1266 роком. Через 34 роки на її місці починається будівництво нової базиліки в готичному стилі, за основу якої було взято церкву Санта Марія Новела у Флоренції. Навіть з великими пожертвами Папи Боніфація VIII і окремих віруючих, зведення базиліки тривало аж до середини XIV століття. У 1453 році будівля була завершена, однак протягом ще тривалого часу вона переживала неодноразові зміни. Назвою для базиліки вибрали «Santa Maria sopra Minerva», що перекладається як «Свята Марія над Мінервою». Типу Санта Марія значно крутіша за колишню Мінерву!

У 1380 році тут померла і була похована Катерина Сієнська, яка зараз є однією з найбільш шанованих святих жінок в католицизмі і визнана однією з чотирьох жінок-Вчителів Церкви.

Стриманий фасад базиліки був споруджений на початку XVII століття архітектором Карло Мадерно. Всередину ведуть три входи. Відразу за центральним входом розташований похоронний пам'ятник кардиналу Карло Бонеллі. На правому боці центральної нави знаходиться статуя кардинала Доменіко Піментеля, проект якої був розроблений Лоренцо Берніні. Особливо прекрасний монументальний орган, відреставрований у 1999 році. Внутрішній простір базиліки оформлено в готичному стилі, нава обрамлена стрілчастими арками, а небесно-сині склепіння стелі усипані зірками. В окремих елементах інтер'єру простежується стиль бароко.

Справжнім скарбом базиліки є статуя Ісуса Хреста роботи Мікеланджело. Статуя зображує воскреслого Ісуса. Шедевр виконаний в традиціях античності, тож перед глядачем постає зовсім оголений Хрестос, подібний грецькому атлетові. Робота над мармуровою статуєю тривала протягом шести років і вважається не типовою для творів Мікеланджело.

Цікава капела Аннунціата (Благовіщення) була зведена на честь братства Аннунціата (Благовіщення). У ніші капели встановлена ​​статуя Папи Урбана VII, благодійника братства, чиї останки були поховані тут же в 1606 році. Стіни розписані фресками Чезаре Неббу, а завівтарний простір прикрашено полотном роботи Ніколо Стаббі із зображенням святих покровителів братства Аннунціата святих Доменіка і Гіацинта.

Перед церквою Санта Марія сопра Мінерва можна побачити один з найцікавіших монументів Риму, так званий «Пульчіні делла Мінерва». Ця статуя, придумана архітектором Джан Лоренцо Берніні і виконана його учнем Ерколе Феррата в 1667 році, зображує слона, який тримає на собі єгипетський обеліск. Це найкоротший з 11 обелісків Риму. Якийсь час монумент в народі був відомий як «порчіні» («порося»), а потім став називатися Пульчіні («курча»). Ймовірно, це пов'язано з невеликою висотою обеліска.

 Piazza della Minerva, координати: 41.897804, 12.477586