Сам собі Мандрівник

Villa Giulia

Цей загадковий народ – етруски (проте самоназва народу – расени або тіррени), надбання якого стали потужним фундаментом римської цивілізації має свою тисячолітню історію, але до нашого часу дійшло вкрай мало їхніх артефактів. Тож у Римі вирішили зібрати якомога більше культурних пам’яток етруської цивілізації під одним дахом, аби зберегти пам’ять про культуру прабатьків римської величі.

Стародавні етруски населяли північно-західну частину Апеннінського півострова. Відомо, що ці племена, які проживали на території сьогоднішньої Тоскани, ще до римлян створили розвинену цивілізацію з певним політичним ладом, армією і культурою. Про походження етрусків немає точних даних. Одні історики стверджують, що етруські племена прийшли на Апенніни з Сходу. Інші ж схиляються до версії про етнічну групу, що виникла вже на півострові в результаті змішування прийшлих і місцевих народностей. Цікавий погляд на походження етрусків: https://www.ar25.org/article/ukrayinski-vchyteli-antychnyh-romeyiv-ta-grekiv.html. І, що не менш цікаво, у музеї є артефакти, які змушують замислитися над цією версією. Особливо тим, хто знайомий з пам'ятками Трипільської цивілізації!

Процес формування етносу завершився приблизно до VIII століття до н.е. А в VII столітті до н.е. племена етрусків вже зводили міста-фортеці, що стали центрами політики та економіки. Напевно і Рим спочатку був такою собі прикордонною етруською фортецею. Принаймні, легенда про викрадення сабінянок свідчить про відсутність жінок. А де може бути брак жінок, як не в прикордонному військовому гарнізоні, який знаходиться у стані постійної війни?

Що цікаво, останній римський цар Луцій Тарквіній Гордий, повалений у 509 році до н.е., був етруском з роду Тарквініїв, представники якого правили Римом з 616 року до н.е. У, власне, Етрурії царі правили також до VI століття до н.е., а потім почали правити ради аристократів, в цей час у Римі владу перебрав Сенат. Тож провести межу де закінчуються етруски та починається Рим досить складно.

Римляни перейняли у етрусків політичний лад, структуру армії і знаки влади. Важливою для майбутніх нащадків імператорів стала і культура древніх етрусків: міфи і релігія знайшли своє відображення в давньоримських легендах, а італійські зодчі і художники багато в чому наслідували попередникам. Ну а після нашестя галлів в IV столітті до н.е. і згасання імперії етрусків вже сам Рим зайняв лідируючу позицію в регіоні.

Музей, присвячений етрускам, був відкритий в Римі в кінці ХІХ століття. Ця найбільша колекція предметів, що мають відношення до етруської цивілізації, розмістилася в стінах колишньої літньої резиденції римських пап – вілли Джулія. Віллу звели в 1550 - 1555 роках для римського папи Юлія III, на честь якого вона і отримала свою назву.

Після смерті Папи Вілла Джулія поступово почала занепадати, а частина її колекції стародавніх експонатів була передана ватиканському музею. Протягом деякого часу тут знаходилися житла садівників, пізніше – шпиталь. Будівля Вілли Джулія була також казармою для солдатів, а деякий час тут перебувала ветеринарна школа і склад. Лише в 1889 році будівля перейшла у власність держави, і владою було прийнято рішення розташувати у віллі Національний музей етруського мистецтва. До музейних фондів увійшли артефакти, знайдені під час розкопок, які проводилися в містах Лаціума і Тоскани.

З самого початку архітектурний комплекс вілли складався з трьох ансамблів. Однак досьогодні частково зберігся тільки третій палацовий ансамбль з німфеєм, двором і садами, прикрашеними стародавніми статуями. Особливо виразним архітектурним елементом будівлі є німфей (святилище для німф), і сходи, що ведуть до нього. Німфей складається з двох ярусів з лоджіями, його прикрашають герми і каріатиди, а також річкові божества Тибр і Арно. Внутрішній двір виконаний у вигляді атрія з кількома ярусами і прикрашений балясинами, що обрамляють лоджії, пандусами, які ведуть до німфею, колонами у вигляді античних персонажів, а також скульптурами міфічних героїв.

Найбільша кількість древніх предметів і артефактів знаходиться на першому поверсі музею. Тут можна побачити безліч статуеток, саркофагів, урн, посуду, ювелірних та інших виробів. Інтерес викликають також макети древніх міст етрусків, таких як Черветері, Вейї, Тоді, Вульчі та інших. Гордістю музею є статуя Аполлона Вейського, виготовлена ​​з обпаленої глини (теракота), між 550 і 520 роками до н.е. Авторство знахідки, виконаної в пізньоетруському (іонічному) стилі, приписують єдиному з відомих сьогодні етруських скульпторів на ім’я Вулка. Сама статуя з міста Вейї раніше була частиною композиції, що зображувала Геракла і Аполлона, які боряться за лань Артеміди з мідними ногами і золотими рогами. Ця композиція була розташована в Портоначчо на 12-метровій висоті в святилищі Мінерви.

Варта уваги і знахідка з міста мертвих Бандітачча у Черветері, що датується VI століттям до н.е., – теракотовий саркофаг подружжя. Зовні він являє собою розписане ложе на фігурних ніжках довжиною 190 см і шириною 114 см. Унікальність пам'ятника, який повторює обриси людського тіла, є в зображенні відразу двох осіб, які бенкетують в потойбічному світі.

Piazzale di Villa Giulia, 9, координати: 41.918506, 12.477194

Розклад роботи:

·         вівторок – неділя, 9.00 – 20.00;

·         закриття приміщень починається з 19.15;

·         каси зачиняються о 19.00;

·         понеділок, 1 січня та 25 грудня – зачинено;

·         вхід у першу неділю місяця – безкоштовний.