Сам собі Мандрівник

Terme di Caracalla

Свого часу їх вважали восьмим чудом світу і найбільш вражаючою будівлею Риму. Терми Каракалли мали циклопічні розміри: двір – 400х400 метрів, головний банний комплекс – 150х200 метрів, і були розраховані на 1500 відвідувачів. Більшими були лише терми Діоклетіана. Лазні були розташовані в найпрестижнішому районі Риму, тож помитися тут було не лише приємно, але й досить статусно!

До І століття до н.е. в Римі, з урахуванням його населеності, були великі проблеми з підведенням води і елементарною чистотою, що, спонукало владу міста до вирішення цих питань. Високопоставлений чиновник Марк Агріппа витратив колосальні гроші на будівництво акведуків, які доставляли найчистішу джерельну воду до столиці. Поряд з каналами, фонтанами і водопроводом, в Римі стали з'являтися лазні (терми), відвідування яких довгий час було прерогативою можновладців і багатих людей.

Терми в Стародавньому Римі виникли за грецьким зразком і з часом стали одним з головних центрів громадського життя, які грали більш важливу роль, ніж просто місце для купання. Сюди приходили не тільки змити бруд – тут відпочивали душею і тілом та обговорювали ділові і цивільні питання. Будівництвом терм римські імператори переслідували ту ж мету, що і зведенням амфітеатрів – завоювання популярності у населення. Для терм створювалися величні будівлі з невимовною розкішшю і скульптурами. Басейни будувалися з цінного мармуру, рукомийники і чаші виготовлялися з срібла і золота, а підлоги викладалися майстерною мозаїкою.

До початку ІІІ століття н.е. у Римі сформувалося значне майнове розшарування громадян, більшість вільних римлян через безперервні завойовницькі походи і величезні витрати на армію сильно збідніли. Але працювати жителі Великого Риму не бажали, а тому нудьга поширювалася містом, погрожуючи швидко перерости в масові заворушення. Саме такого розвитку подій найбільше побоювався імператор Каракалла. І саме з цієї причини в столиці все частіше на вулицях роздавали безкоштовний хліб і радували плебс боями гладіаторів або зведенням нових будинків, рятуючи його від нудьги. Таким порятунком і стали на довгий період часу терми Каракалли.

Нові терми стали цілим комплексом. Крім, власне, самих бань, вони включали в себе гімнасії (зали для занять спортом), сцени для театральних постановок, бібліотеки, зали для спілкування і паркові зони. Виступити на сцені терм Каракалли було рівнозначним світовому визнанню!

Будівництво було розпочато в 206 році н.е. і тривало 11 років. План всього комплексу, що складався з великої кількості надзвичайно різноманітних приміщень, підпорядкований суворій симетрії. Система входів будувалася з урахуванням найбільш швидкого і зручного використання кожного з приміщень. Для збереження тепла всередині головної будівлі, всі коридори і переходи були спроектовані у вигляді вигнутих ліній. Всі стіни терм були облицьовані прекрасним мармуром, а за ним ховалася цегляна кладка, яка ще й заливалася товстим шаром бетону. Будівля була дуже міцною, чимось схожою на фортецю. Завдяки такому підходу будівельників, руїни терм Каракалли збереглися в хорошому стані до наших днів.

Легенда до схеми:

·         фригідарій (frigidarium) – огороджені стінами приміщення без даху, в яких відвідувачі охолоджувалися після гарячих процедур;

·         тепідарій (tepidarium) – кімната з гарячим сухим повітрям, аналог сауни;

·         кальдарій (caldarium) – велика кімната, діаметром близько 35 метрів, з басейном з теплою водою в центрі, був прикрашений рядом колон, що підтримують дах.

Головний вхід – це величезна арка. Як тільки відвідувач потрапляв в першу залу, його одяг тут же знімали раби. Ця зала мала всього три стіни – замість четвертої погляду відкривався отвір, через який можна було потрапити у фригідарій, що представляв собою розкішний і величезний басейн, розташований прямо під відкритим небом. Археологи встановили, що розмір цього басейну можна цілком порівняти з невеликим природним озером.

З басейну відвідувач мармуровими сходами потрапляв в головну залу терм Каракалли, яку накривав величезний купол. У стінах головної зали були вирізані величезні вікна, що мали форму півкола. Світло з них не дратувало відпочивальників – стекла були виготовлені з особливого каменю, що нагадує за кольором слонову кістку. Тут відвідувач міг помилуватися двома прекрасними скульптурами Геракла, привезеними з Греції. Вони розташовувалися в спеціальних нішах і маскували собою величезну товщину стін терм.

З головної зали можна було потрапити в гарячу лазню, що являла собою кругле приміщення, з ложами біля стін. Саме на цих ложах лежали втомлені від нудьги і неробства римляни, а раби масажували їх тіла і втирали в них ароматні масла. Крізь спеціальний отвір в цю баню проникало сонячне світло, яке створювало у приміщенні містичну атмосферу.

Будівля бань була багато оздоблена мозаїкою, що зображує подвиги різних атлетів і спортсменів. Фрагменти мозаїчної підлоги були виявлені археологами в ХІХ столітті і зараз перебувають в Латеранському музеї. Знамениті експонати музеїв Ватикану і Неаполя, такі як статуя Аполлона Бельведерського та Фарнезький бик також колись прикрашали кімнати відпочинку імператорів в термах.

Після двох з половиною століть терми Каракалли в Римі набули неабиякого успіху. Однак, терми були частково зруйновані та припинили своє функціонування в 537 році під час набігу на Рим варварів. Згодом споруди прийшли в занепад, а вільна від будівель земля частково перетворилася в міський цвинтар. Серйозні археологічні роботи з дослідження цього куточку Риму почали здійснювати вже в ХІХ столітті. На початку ХХ століття серед руїн лазень був виявлений великий мітріум – місце поклоніння древньому божеству Митрі. Дві ванни, знайдені під час археологічних досліджень, нині представляють собою невеликі фонтани, розташовані в Бельведері і на площі Фарнезе.

До наших днів збереглися лише руїни терм, однак, завдяки правильним розрахунками архітекторів і міцному матеріалу, залишки комплексу, побудованого ще в ІІІ столітті н.е., можна вважати одним з найбільш збережених пам'яток архітектури Стародавнього Риму. Влітку 1937 року мер Риму П'єро Колона розпорядився передати історико-археологічний комплекс в розпорядження Римського оперного театру. Півтори тисячі метрів площі колишнього тепідарію були переобладнані в залу на 8000 (після реконструкції – на 20000) глядачів. Велика сцена на відкритому повітрі (є найбільшою в світі – її довжина 22 метри) і вражаючі декорації, вдихнули друге життя в Терми Каракалли. Перший оперний сезон стартував тут в 1937 році оперою Доніцетті. Літній театральний сезон в лазнях переривався лише на час Другої світової війни, а також в 90-х роках ХХ століття. З 2001 року, після 10 років реставраційних робіт, комплекс знову повернувся до мистецтва.

Largo Cavalieri di Colombo, координати: 41.881166, 12.492665.